9

Макс знайшов їх на березі річки.

Аліна сиділа на землі, скинувши важкі армійські берци та встромивши ноги у все ще по-літньому теплу воду, дивлячись на зграйку мальків, що крутилися біля її ніг. Біля неї сидів Дег, тримаючи Аліну за руку.

Макс сів біля дівчини, узяв у свою руку вільну руку дівчини і теж став спостерігати за грайливими рибками, що вилися біля ніг Аліни.

— Чому ти тут? — Запитала вона, не відводячи погляду від води.

— Такі правила.

— Ти завжди їх дотримуєшся? Тобі не хотілося порушити їх хоча б один раз?

— Для чого? Ці правила я вигадав сам. Якщо я порушу власні правила, хто ще захоче їх дотримуватися?

— Я б так не змогла. Я вже порушила власні правила.

— Цікаво, які ж?

— Я обіцяла собі, що більше не буду плакати. — Аліна сумно посміхнулася. — Сьогодні зранку. Як бачиш, я не витримала й кількох годин...

— Аль, та при розкладі дня, як у тебе, я б повісився на отій вербі! Та ну його все до біса! Давай, після уроків кудись сходимо.

— Куди, наприклад?

Макс задумався.

— А знаєш, я знаю, що тобі підніме настрій. Після уроків я розкрию тобі один невеличкий секрет Дега.

Така постановка питання дійсно зацікавила Аліну, і це відволікло її від похмурих думок, чим Макс і намагався скористатися по повній.

— А як же твої правила?

— А я нічого не порушую. Ти вже виконала два правила, тож заслужила невеличкий бонус.

— Ти хоч колись мені розкажеш свої правила?

— Розповім. Але зараз ти до них ще не готова. До того ж, таке відчуття, що тебе пожував велетень і виплюнув.

— Ну знаєш! — Від гніву Аліна скочила на ноги і лише тоді збагнула, що стоїть на слизькому річковому ґрунті. Вона почала падати в річку, проте Макс вчасно схопив її за руку і витягнув на берег.

— Не знаю, — цілком серйозно відповів юнак, — та тепер ти мені подобаєшся значно більше, ніж хвилину тому. Принаймні тепер ти схожа на живу людину.

Аліні знадобився час, щоб усвідомити слова Макса.

Вона знову сіла між двох хлопців, обійняла їх обох.

— Пробачте, що зіпсувала вам день.

— Зіпсувала? Дег, ти чув це? Коли б ми ще з тобою пішли на річку?

— Рі-річ-ка. — Промовив Дег. — Аль-лі-на, Мах-х-сим. Д-друг.

Аліна поклала свою голову на міцне плече Дега.

— Що ж я робитиму без вас, хлопці?..

— Ага, знайшла. — Почувся жіночий голос за їхніми спинами. Друзі обернулися і помітили Іванку.

— Дег н-не Х-хов-вав-ся.

— Дег не ховався. — Безапеляційно заявила Іванка. — Дег хороший хлопчик. А оці дві мордяки Захарівна вже ледь не з міліцією шукає. Ноги в руки — і бігом до Захарівни.

— Вмієш ти обламати, сестричко. — Сумно відповів Макс.

— Можу ще й відламати. Ти, братику, тільки скажи, що заважає.

Аліна з неприхованим здивуванням спостерігала за грайливою сваркою Іванки та Макса.

— Аль, лише уяви, оця руда барабашка — моя рідна сестричка. Ми з нею двійнята. — Промовив Макс.

— Я тобі вдома дам і барабашку, і до барабарашки. — Пообіцяла Іванка. — Макс, май совість. Бігом до Захарівни!