8

Марія Захарівна, мер з дружиною та директорка все ще сиділи в кабінеті. Розмова з родиною Сірих була важкою та неприємною. Коли ж усі питання було вирішено, і Сірі покинули кабінет, мер звернувся до директорки:

— Я б хотів особисто поспілкуватися з цією Аліною та її другом.

— Зараз їх покличуть. Маріє Захарівно, який у ваших зараз урок?

— Все ще фізкультура, та боюся, що ні Аліни, ні Максима на уроці немає.

— Чому?

— Ілоно Євгенівно, ви самі бачили, в якому стані Аліна нас покинула. У дівчинки нервовий зрив, і вона може накоїти багато дурниць у такому стані. Максим, звісно ж, ще та Язиката Хвеська, але хлопець розумний. Тож він неодмінно пішов за нею.

— Невже її так роздратувало те, що у неї забрали телефон?

— Ілоно, не говоріть дурниць. — Вперше за сьогодні відкрито роздратувалася Марія Захарівна. — До чого тут телефон? Аліну вибісило те, що її мати, та, хто має бути її опорою, не цікавиться нею. Не хоче її чути. Їй плювати на Аліну, і Аліна це розуміє. Будь у неї стальні нерви, і ті б не витримали.

— Я зайнята людина, — промовив мер, — але я буду поганим батьком, якщо особисто не подякую цій мужній дівчині. Ви можете якось вирішити це питання?

— Я знаю, хто може допомогти. — Промовила Марія Захарівна. — Дайте мені пів години.

Вийшовши з кабінету директора, Захарівна одразу ж пішла на спортивний майданчик, де у 11-Б все ще йшов урок фізкультури.

— Сергію Валерійовичу, дозвольте вкрасти у вас Руденко Іванку.

— Для вас, Маріє Захарівно, хоч зірку з неба. — Вишкірився фізрук. — Руденко! З речами на вихід!

— Що трапилося? — Запитала рудоволоса дівчина, підбігши до класної керівнички.

— Та трапилося вже... — Марія Захарівна відвела дівчину вбік і коротко пояснила їй ситуацію.

— Мда, задачка. — Відповіла Іванка. — В Альки нервовий зрив, у Макса нерозділене кохання, обоє без телефонів, і Алька погнала біс знає куди. Добре, що хоч Дег з ними. В силу свого дитячого розуму він помічає такі дрібнички, які звичайні люди просто ігнорують. Він може знайти що завгодно і кого завгодно, тож знайти Аліну для нього не проблема. А знайти Дега ні для Макса, ні для мене теж не є проблемою. Маріє Захарівно, дайте мені двадцять хвилин, і оба голубки прилетять до вас, наче мана небесна до жидів у пустелі.

— Іванко, що за вислови? Де ти їх набралася?

— Ви ж самі вчили нас, що освічена, культурна людина повинна розмовляти образно.

— Але ж не до такого ступеня. Біжи вже, театралко, не гай часу...