4

Коли урок скінчився і вчителька вийшла з класу, до Аліни підійшов той самий кучерявий хлопець.

— А ти сподобалася нашому Дегові. Це багато про тебе говорить.

— І що, наприклад?

— Знаєш, мабуть, свої здогади я поки що залишу при собі. Дега ти вже знаєш. Хоча його справжнє ім'я — Денис. Ти його не бійся, він тільки виглядає таким грізним. Насправді він дитина. Велика, чуйна, доброзичлива дитина. Але ми всі його любимо.

— Я й не боюся його.

— Я вже це помітив. Вітаємо у нашому Божевільному класі.

— Божевільному?

— Так. Не дивуйся, у всіх нас трішки не всі вдома, але в кожного по-своєму.

Аліна посміхнулася, а юнак продовжив:

— Мене звуть Макс. Оте руде чудовисько, — він показав рукою на рудоволосу дівчину, яка щось обговорювала в колі своїх подружок, — Іванка. А це її подружки: Марічка, Оксана, Катюха і... є-ммм... як її... а, Маша. Я їх постійно плутаю. Це наш модний центр і визнані красуні класу. Тож, якщо тобі знадобиться помада чи чим там ще у вас, дівчат, голова забита, можеш сміливо звертатися до них. Вони допоможуть.

— Отам, — Макс показав на групку учнів, що крутилися біля дошки й про щось сперечалися, — наші заучки. Разом вони знають усе на світі. Тож, якщо не вкуриш якусь тему, звертайся до них — підтягнуть...

— Отих хлопаків краще взагалі не дратувати. Вони футболісти. Бігають так, що біс доженеш. Або, ще гірше, не втечеш, коли бити почнуть.

За цю перерву Макс лише встиг познайомити Аліну з класом.

— Після цього уроку я покажу тобі школу, — прошепотів він їй на вухо, коли до класу зайшов учитель.

Почався наступний урок.