23. Пробний прогін

Ривок ліворуч. За секунду встиг підняти руку і кинджал пролетів під пахвою. Два кроки вперед, зігнути коліна та трохи присісти. Другий кинджал ледь не чиркнув по лисині. Вхопитись за ручку ножа на поясі. Ривок вперед по діагоналі, одночасно дістаючи зброю з піхов. Замах. Противник встиг відстрибнути назад і кинути третій кинджал. Лезо полоснуло по зап'ястю, і я випустив свій клинок. Не зволікати! У нього більше не залишилося запасу для створення ще одного кинджала. Різкий ривок уперед. Зближення. Удар у щелепу. Пропустив кулак у вухо. Підсікання. Ворог упав на землю. Замах ногою, цілячись у скроню. Ах ти ж, срань болотна! Ще один ножик. Перекид назад. Все-таки зачепив лезом плече.

«Базова характеристика «Витривалість» підвищена до 2 одиниць»

«Показник «Витривалість» збільшено до 20 одиниць»

— Хей, хей! Андрюхо! Стоп! Витривалість підвищилася до другого рівня! — закричав я, про всяк випадок закриваючи голову руками, бо синій любить цілити в обличчя.

— А що зі спритністю?

— Так само одна одиниця.

— А в мене ось спритність піднялася спочатку сутички до двох, але я вирішив не зупинятися. Сила – дві?

— Так.

— А що по навичках?

— Без змін.

— Тоді відновимо втрачені показники та продовжимо.

— Синюшний, та ти маньячело! Хорош вже! Другу годину тренуємось. Час вже й попрацювати.

Андрій подивився кудись угору, пошкреб підборіддя, а потім тихо промовив:

— Підтримую. Давай попрацюємо.

— Ну нарешті.

Я підвівся з землі і обтрусив штани від сухого листя і землі. Потім подивився на три смужки у верхньому лівому кутку огляду.

«Здоров'я

13/20»

«Витривалість

20/20»

«Залишкова магія

30/30»

Все-таки недаремно я погодився на умовини Андрюхи вивести загальні показники на головний оглядовий екран. Так легко можна за ними стежити і, коли вони досягнуть критичного мінімуму — стратегічно ретируватися чи відновитися, якщо це дозволяє ситуація та ресурси. Ось зараз саме час підлікуватися.

Я підійшов до пенька, на якому лежала моя незмінна сумка, в якій могло поміститися майже все, що завгодно. Трохи покопався в ній, і дістав червоне Лікувальне зілля. Пара крапель на рани, кілька ковтків усередину. Півпляшечки як і не бувало. Погляньмо на показники.

«Здоров'я

20/20»

Подивився на Андрія, той теж заліковував свої синці та садна. Зараз він був у своїх шкіряних штанах і берцях, але от торс одягнений у білу майку. Після третього нашого такого спарингу він швидко зрозумів, що його звична шкіряна курточка може швидко прийти в непридатність і змінив її на це.

Останні кілька днів такі сутички стали нашою буденністю. Андрюха наполіг, що мої, та й його характеристики — непростимо нікчемні, і треба прокачуватися. Ну, а я що? Я тільки за! Перспектива задихатися, пройшовши три кроки, мене жодним чином не тішила. От ми й почали займатися.

Як виявилося, ну точніше, воно так і було завжди, я просто якось не надавав цьому особливого значення, але початкові характеристики тут залежали від тих, якими ти володієш у реальному житті. Ось воно на те й виходить, що я, без десятка сторічний дідуган, мав на старті нульову силу, спритність і витривалість, зате мав пристойний показник інтелекту і влучності. За останнє дякую непростому минулому та періодичним вилазкам на полювання.

Загалом, ми стали з Андрюхою щодня перед роботою бити один одного всіма можливими способами, щоб прокачати характеристики: билися в рукопашну, зі зброєю, з магією, стріляли один в одного.

Звичайно, часто один з нас гинув у таких боях. Тому Андрію навіть довелося у якихось бариг у Пристанищі купити зілля, яке знімало штрафи за смерть. Бутель був здоровий, має вистачити на довго. Синій так і не зізнається, скільки за нього віддав, але щось мені підказувало, що дуже багато!

І ще слівце про наші дружні сутички: впевнений, що з боку це виглядало убого: начебто два третьокласники б'ють один одного рюкзаками та ніжними кулачками за школою. Ні, красиво і ефективно махатися тут теж можна, і не гірше за володарів чорних поясів з різних бойових мистецтв, і є цілих два шляхи досягнення цієї мети. Перший: у реальному світі володіти цим чорним поясом, і не просто купити його, а саме володіти навичками, тоді це вміння зʼявиться тут. Ну і другий спосіб: знайти в Мірантирі вчителя, який місяця за два ігрового часу виліпить з тебе щось пристойне. Те саме стосувалося і мечів, і всього іншого. Загалом, якщо підсумувати те, що я вибрав за основну зброю арбалет, було найвірнішим рішенням.

— Ну все. Ще прокачаємо твою спритність і нову навичку до двох одиниць, і треба буде йти виконувати квести, бо тільки там дають за бій з мобами, босами та гравцями пристойний приріст. Інакше, щоб підняти ту ж спритність до третього рівня нам доведеться безперервно дня два один одного лупцювати.

— Добре, я тільки за, провітритися і побачити нові місця, окрім нашого острова, Освограда, Пристанища та будівлі адміністрації. Але! Спочатку все ж таки доробимо квест. А то й так уже добряче затягуємо.

— Підтримую. Тоді я в реал, завантажу наших бійців. І зробимо тестовий бій із ботами.

— Давай, Андрюхо, чекаю!

Я тим часом підійшов до того ж пеньку з речами і вирішив одягнутися. Воно то в одних підкатаних штанях добре, вільно, але не хочеться, щоб мене з одного удару вбив якийсь несподіваний молодик.

Черевики, сорочка, поверх сорочки – сталева кольчуга з довгими рукавами. Незручно, але натягувати латні обладунки або важку кірасу ще незручніше. Далі на черзі нове придбання — ніж кукри. Дубина це добре, але я їй майже не користувався, вона тільки заважала на поясі, та по колінам постійно била. Тому тепер я став щасливим володарем одноручного клинка зі зворотним вигином леза та внутрішнім заточенням. Фехтувальник з мене нікудишній, але ось такою важкою залізякою смертельно заїхати зможу. І до речі, зручні піхви на поясі та 6 одиниць урону йдуть в комплекті. Також у мене тепер є ще навичка «Одноручна зброя», що в поєднанні з навичкою «Дворучна зброя», за словами Андрюхи, робить мене повним ідіотом. Отже, було вирішено, за першої ж нагоди очистити один слот, позбавившись «Дворучної зброї». Способів зробити це є багато, але це знову ж таки, за словами Андрюхи.