18. Міжтур'я

— Загалом, голубки, вчора відбувся перший тур Мірантирського епосу. Пройшов швидко та не дуже захоплююче. Ми відгрохали таку арену і майже не використовували її величину і масштабність! Тому за допомогою нашого друга Антона, його ідей та спеціальної команди з балансування бойової системи було ухвалено рішення: у другому турі, в який пройшло п'ятнадцять учасників, буде п'ять поєдинків, по три бійці в кожному, та! Поки ви не почали галасувати, особливо ти, Іззі, ще додам, що крім зміни в кількості учасників в одному бою, було прийнято рішення: для кожного відкрити ще одну залишкову магію. Як ми розійдемося, і за десять хвилин після цього у кожного з них з'явиться сповіщення про відкриття ще однієї залишкової магії. І! Щоб матчі вийшли зовсім вже видовищними та цікавими, ось вам турнірна таблиця, в якій ми вже підібрали трійці… Тож можете допомогти своїм чемпіонам вибрати нову магію, щоб було простіше боротися з противниками.

Алекс нарешті перестав базікати (раніше він таким балакучим не був, але, нова посада зобов'язує), показав рукою собі над головою, і там з'явилася дерев'яна дошка з вигравіруваним на ній списком. Всі присутні, включаючи мене, подивилися туди.

«1 бій:

КрейзіАліса

Монстро

Боня

2 бій:

Містер Блискавка

Каустік

Броньований Цар

3 бій:

Вільний Воїн

Мертвий Кровельник

Славний Жартівник

4 бій:

Яром

Мілена

Праведник

5 бій:

Куросама

Грокула

Гомол»

— Якого… Що за… Ви там зовсім охрініли? Три мої бійці пройшли у другий тур і вони боротимуться один проти одного? Алексе! Ти зовсім втратив совість? — вибухнула злісною тирадою Єлизавета, розмахуючи на всі боки своїм келихом і забризкуючи всіх присутніх червоним вином.

— Вибач, заспокойся! Це вже вирішене питання. І обговоренню не підлягає. Я просто ставлю вас перед фактом.

— Може, тобі ще «дякую» сказати?

Повисла незграбна і напружена пауза. Було чути тільки гучне і хвилююче сопіння помічника Єлизавети, що причаївся в кутку.

— Що, вигнав Зазикина, нема кому давати під хвіст, і з загадкового павучка ти одразу перетворився на відкрого гондона? Швидка трансформація.

Іззі повернулася в спокійний стан так само швидко, як і вийшла з нього, і покликала Вереса підлити вина.

Я глянув на інших присутніх, яких з нашого останнього засідання в цій кімнаті значно поменшало.

На чолі столу — павукоголовий Алекс, праворуч — молодий Антон, ліворуч — Дромед, я біля Дромеда та Іззі біля Антона. Ось і все. Гавриил і Зазикин вже не значилися у верхівці адміністрації Мірантира. Є ще помічник Єлизавети Верес, який знову причаївся в кутку, але він не рахується.

— У кого ще якісь заперечення чи пропозиції, голубки? — звернувся до нас Алекс.

— Другий тур пройде завтра? Ніяких змін? — уточнив Дромед.

— Так. Отже, у наших чемпіонів, вважайте, є доба, щоб освоїти нову залишкову магію. І так, показник магії одразу буде максимальним. Нам потрібна видовищність.

— Чудово-о-о-о! — радісно простягнув Антон.

— Тоді залишилося ще одне уточнююче запитання, — Алекс показово повернув усі свої вісім очей у мій бік, — як там поживає наш новий основний сюжет?

— А якби ти, павукомордий наш начальничок, частіше заглядав у реальному світі у свій робочий комп'ютер, ти б побачив там, чо мій помічник ше вранці відправив тобі готовий фінальний варіант сценарію.

— А…

— А сам він уже давно разом із працівниками нашої Іззі на локації.

— Ось, — натхненно, але досить спокійно промовив Алекс, — ось, прошу любити і шанувати, наш новий глава сценарного відділу. Віщує і відповідає на питання начальства швидше, ніж вони з'являються у цього начальства в голові. Усім брати приклад! Так… Якщо сюжет вже в активній розробці, треба дати рекламному відділу тотальне зелене світло. Це добре, голубки, добре. Все, збори закінчено, йдіть, готуйте своїх чемпіонів до наступного етапу. Копії списку боїв у вас уже в інвентарі.

«Отримано новий предмет:

Список боїв другого туру Мірантирського епосу»

— Зі сценарієм я зараз ознайомлюся, — звернувся до мене наостанок Алекс і вийшов із зали першим.

Дромед просто розсипався на тисячі комах, а Іззі, за якою ув'язався Верес, вийшла слідом. Я збирався наздогнати її, але поряд з нею вже опинився Антон. Він щось їй завзято і натхненно розповідав, а вона байдуже слухала і йшла до сходів.

— Куряче дишло! — вирвалось у мене, коли я опустив погляд. Прям у мене на передпліччі десятки маленьких комах зʼєднали зі своїх тіл напис:

«У мене в кабінеті! Зараз!»

Цікаво… А що цьому від мене знадобилося?

Я змахнув повзучих тюквар з руки і попрямував до сходів. Не знаю, чи це пов'язано було з турніром, чи з посиленою роботою всіх над моїм сюжетом, чи ще з чимось, але на всіх поверхах будівлі адміністрації було пустельно і безлюдно. Зовсім нікого. Навіть кабінет Кракстера був порожній. А він майже завжди був на роботі. Пройшов рівень Іззі, її я так і не зустрів. Десятий поверх. Програмний відділ. Ну, хоч тут все стабільно. Жодної ігрової душі. Я дійшов до кінця коридору і без стуку відчинив двері з вивіскою «Головний програміст».

Всередині звичайна скляна кімната, стілець для відвідувачів, стіл та крісло, в якому розташувався Дромед. Він жестом запропонував мені сісти. Я зачинив за собою двері і як тільки моя дупа приземлилася на м'яку оббивку стільця, стіни, стелю і підлогу тут же заволокли своїми тілами тисячі комах, які невідомо звідки з'явилися. Вони хаотично і безупинно рухалися, та так швидко, що розглянути, що тепер діялося за межами кімнати було неможливо. Я перевів погляд на Дромеда.

— Пам'ятаєш, я якось тобі допоміг із залишковою магією?

— Пам'ятаю.

— Тепер мені потрібна послуга у відповідь.