13. Останні приготування

— Миколо! Чи є хілки?

— Одна лишилася.

— А що на рахунок лікувальних болтів?

— Зараз!

— Швидше! Мене тут притисли!

— Та чоб тобі вуха повідривало! Я ж крізь камінь не можу прострелити!

— Зрозумів!

Величезна туша Гомола виросла посеред валунів праворуч, і я відразу ж прямо в плече йому випустив болт. Снаряд потрапив у ціль, і смужка здоровʼя аватара мого онука почала поповнюватися.

— Дякую! — крикнув він у мій бік, а потім відчайдушно заволав на вс. горлянку. Ото показушник.

Його руки майже по плечі покрилися кам'яною кіркою, і десятирічна машина смерті, перестрибнувши через валун, понеслася в атаку. Він підняв руки вгору, закриваючи голову і груди, і ворожі метальні камені стали просто відскакувати, врізаючись у міцний захист.

Я теж не зволікав. Швидко перезарядивши магазин з отруйними болтами, став вицілювати самого головного супротивника, до якого й утік Гомол. Плавно тисну на спуск, зовсім не відчуваючи віддачі (от Кракстер, от чарівник, остання модифікація болтомета вийшла по-особливому приємною), і отруйний болт потрапляє точно в скроню мерзенної пики, вкритої не менш мерзенними бородавками. Голова сіпнулася і повисла на тоненькій шиї.

Гарний результат, якби у цієї тварюки була тільки одна головня. А таких ще три. Ну нічого. Вицілити ще хоча б одну, а потім отрута зробить свою справу.

Прицілююсь. Постріл і друга голова повисла на шиї. Чудово. Перезаряджання. Раптом різкий удар по болтомету. Зброя вискакує з рук і повисає на ремінці. Ще один удар у щоку. Мене кидає убік. Загрався. Ворог обійшов збоку і напав. Ще й чимось гострим полоснули по зап'ястку.

«Здоров'є

35/40»

— Ах ти ж, срань болотна! Шалава малолітня!

Вихоплюю кукрі з піхов і з шаленими очима проводжу лезом собі по щоці, при цьому не забуваючи кричати. По бороді тече кров, двоє молодчиків переді мною в шоці. Все навколо стає яскравішим, і начебто підсвічено червоним. Маю п'ять секунд.

Не замислюючись, кидаюся на найближчого ворога. Той з переляку з усього розмаху ударяє своїм ціпком з прив'язаним гострим каменем на кінці. Вістря чіпляє мою шию, але я не відчуваю болю і всаджую свій кукрі прямо ворогові в очницю.

Другий молодик кидається навтьоки, але я спокійнісінько дістаю болтомет і всаджую болт йому між лопаток. Більше половини смужки здоров'я немає. Решту зробить отрута.

Я вожу болтометом з боку в бік. Нікого біля мене нема. Змінюю касету з отруйними болтами на обойму з тими, що лікують. Дивлюсь у той бік, куди побіг онук. Любо-дорого подивитися! Справжнього воїна з нього зробили за такий порівняно невеликий проміжок часу. Гомол своїми кулаками, покритими камінням, що є сечі молотив по супротивнику, що залишився живим. У чотириголового виродка, в одній лише пов'язці на стегнах, в живому стані залишилася лише одна мерзенна бородавчаста голова. Інші його не менш потворні й бородавчасті посіпаки, теж одягнені лише в пов'язки на стегнах були вже повалені.

Дениско ухилився від його удару ногою і з усієї сили заїхав йому по вцілілому черепу. Голова сіпнулася і повисла, а смужка здоров'я ще знизилася, залишилося відсотків десять від загального запасу. Несподівано тіло виродка затремтіло, Гомол відскочив назад. Повалені голови відпали, а руки ворожнечі почали розбухати.

— Гомоле, назад!

Онучок не встигав піти із зони поразки. Тому я ухвалив єдине правильне рішення. Хоча його смужка здоров'я і була майже цілою, я випустив лікувальний болт йому прямо в шию. Бабах! Я ледве встиг сховатись за валуном, як усю печеру забризкали шматки монстрятини.

«Бос Водного підземелля №6 переможений!»

Чудово! Я визирнув через своє укриття. Гомол весь у закривавлених ворожих шматках валявся посеред печери, але живий. Смужка здоров'я повільно поповнювалася. Вчасно вистрілив.

— Як ти?

— Якби можна було, я зараз виригав би. А так просто гидко, — намагаючись підвестися з підлоги, простогнав онук.

— Стривай, ти ж малолітній, тут блок стоїть на розчленування для таких, як ти.

— Ага. Тільки ось не знаю, що гірше, бачити криваві шматки всюди і на собі, або бути забризканим якимсь смердючим слизом, що замінює кров і все інше…

— Повір, краще слизом, бо в шматках видок у тебе ще той зараз. Сподіваюся, це того варте.

— Ще й як! — його голос ураз змінив акцент з ниття на радість. — По-перше, весело, по-друге, у мене апнулась Сила. А у тебе?

— Я навіть не помітив.

— Так давай подивимося твої характеристики. Ти їх давно не перевіряв.

— І то правда.

Персонаж. Переді мною з'явилася дошка з моєю маленькою дерев'яною фігурою в центрі та з цілим стосом різноманітних цифр та написів. Я швидко пройшовся очима по всіх групках.

«Здоров'є

35/40

Витривалість

38/50

Залишкова магія

30/30»

«Захист - 9,8

Урон (рукопашний) - 5

Урон (болтомет) - 12

Урон (болт отруйний) - 6 (+50% наступні 10 сек)

Критичний урон (при попаданні в уразливе місце противника) - х2 »

«Базові характеристики:

Сила - 4

Спритність - 4

Витривалість - 5

Інтелект - 3

Залишкова магія - 2 (притяжіння)

Додаткові характеристики:

Влучність - 4

Прихованість - 2

Везіння - 3»

«Навички:

Стрілецька зброя — 4 (при попаданні в голову урон х3; навіть промах завдає 2 одиниці урону)»

Рукопашний бій — 3 (тільки кожне третє влучення в ціль витрачає витривалість)

Літаючий вершник — 4 (маунт може сам прилетіти на ваш поклик)

Одноручна зброя — 3 (ваша постійна одноручна зброя не затуплюється і не зношується)

Берсерк — 2 (при нанесенні собі урону, на 5 секунд накладається ефект «Неуразливість», час перезаряджання ефекту 2 хвилини)