Розділ 34. Точка синхронізації

Хвиля сирого, некерованого ефіру зверху вдарила по залі, немов таран.

Магістри Великої Гільдії вклали в цей імпульс усю накопичену лють: Каеран розраховував перепалити тонкі мідні змійовики провінційної вискочки за перші п'ять секунд. Повітря біля склепіння спалахнуло брудним фіолетовим полум'ям, запах озону став їдким, наче сірчана кислота, а важкі кам'яні плити підлоги задрижали під ногами.

— Вони дають подвійне перевантаження! — перекриваючи наростаючий гул, крикнув Максим.

Його погляд був прикутий до консолі PROMETHEUS-7. Рядки зеленого коду на сенсорній панелі змінилися тривожним бурштиновим мерехтінням:

Plaintext

INCOMING SURGE: 1450 GW // OVERFLOW DETECTED BUFFER SATURATION: 88% WARNING: CONTAINMENT FAILURE IMMINENT IN 45 SEC

— Не давай йому розсіюватися в камінь! — Олена обома руками схопила важіль центрального дроселя. Її голос звучав дзвінко, без крихти паніки. — Заганяй потік у первинний контур! Я зв'яжу надлишок аконітом!

Вона крутнула вентиль на повний оберт.

З чотирьох мобільних модулів під тиском вирвалися струмені ультрачистого блакитного екстракту. Рідкий каталізатор ударив у розпечені мідні теплообмінники. Замість вибуху пролунав сухий, різкий свист: хімічна стабілізація зрізала брудні піки імпульсу, перетворюючи дику магічну лють на щільний, ламінарний потік надвисокої густини.

Гігантська двадцятиметрова колона Центрального Генератора в центрі зали ожила.

Чорні композитні плити на її поверхні розсунулися з важким гідравлічним зітханням. Зсередини вдарило не вогнем — чистим, сліпучо-білим світлом квантового ядра.

SYSTEM INTEGRATION: 100% TRANSDIMENSIONAL CORRIDOR: INITIALIZING TARGET: SOL-3 // COORDINATES STABLE GATE LIFETIME: 60 SECONDS... 59... 58...

Простір прямо за колоною генератора тріснув зі звуком розірваного шовку.

Спочатку це була тонка вертикальна голка світла, яка за частку секунди розгорнулася у вібруючий овальний розлом діаметром у два метри. Крізь марево іонізованого повітря всередині розлому не було видно ні гір, ні шпилів чужого світу.

Там виднілася волога бетонна стіна.

Іржава залізна драбина, товсті чорні кабелі в пластиковій гофрі й тьмяна аварійна лампа на стелі трансформаторної підстанції в Києві. Долинав знайомий низький гул трансформатора на п'ятдесят герц і ледь відчутний запах мокрого міського асфальту після дощу.

Дім.

— Шлюз відкрито! — крикнув Максим, переводячи подих. — Олю, біжи першою! Я тримаю скидання!

У цей момент важкі броньовані двері на верхній галереї з гуркотом розчахнулися.

— Зрада! — верескнув верховний магістр Каеран, забігаючи на місток у розірваному від енергетичного вітру білому балахоні. — Вони розкрили браму в безодню! Вбити єретиків!

Десяток арбалетників імператорської гвардії вскинули зброю. За ними важкими кроками біг лорд Даріан Вольф із оголеним клинком, але його обличчя було блідим від жаху: він уперше побачив, ЩО саме ховалося під «священним полум'ям» його предків.

— Стій! Не стріляти! — гаркнув Вольф, але було запізно.

Глухо клацнула тятива арбалета. Залізний болт із магічним наконечником полетів униз, цілячи точно в спину Олени.

Максим не думав про розрахунки, балістику чи протоколи.

Він зробив один різкий крок уперед, накриваючи її плечі своїм тілом і збиваючи з лінії вогню. Болт із виском зрикошетив об масивний сталевий розвідний ключ, який він тримав у лівій руці, вибивши з інструмента сніп білих іскор і боляче розсікши Максиму передпліччя до кістки.

— Ти знову за своє?! — вигукнула Олена, перехоплюючи його за пояс і не даючи впасти на розпечену контактну шину.

— Рефлекс! — крізь стиснуті зуби крикнув він, перехоплюючи її долоню своєю закривавленою правицею. — Рукавиця ціла, ключ на місці! Ідемо разом! Зараз!

GATE COLLAPSE IN: 15 SECONDS... 14...

Потужність у залі почала завалюватися в неконтрольований резонанс. Каеран зверху щось верещав, Вольф зніс мечем арбалетника, який намагався перезарядити зброю, але звук їхніх голосів уже тонув у наростаючому реві просторового вихору.

Олена міцно вчепилася в пальці Максима. Її пальці, загартовані роботою з розпеченою міддю та отруйними екстрактами, стиснули його руку так, що хруснули суглоби.

Вони більше не озиралися на Шпиль. Не дивилися на золото, лати, імператорські грамоти чи залишені багатства.

Удвох, не розмикаючи рук, вони зробили спільний, рішучий крок уперед — прямо у біле, пульсуюче серце розлому.

Спалах сліпучого білого світла випалив сітківку, а за ним настала миттєва, абсолютна невагомість.