Розділ 30. Протокол повернення

Вентиляційний люк для вигрібання золи тихо скреготнув.

Крізь вузьку заслінку в залу впав щільний пакунок, обв’язаний конопляним шнуром. Слідом почувся приглушений шепіт Марти:

— Пані Валеріє... варта на верхніх сходах п'є гаряче пиво. До світанку ніхто не сунеться, я пильную зовні.

— Дякую, Марто. Йди до фургона й тримай казанок гарячим, — так само тихо відповіла Олена, засуваючи заслінку на засув.

Вона піднесла згорток до центрального постаменту.

Максим уже зняв залізні амулети та шари липкого кіптявого воску з лицьової панелі. Він працював швидко й безжально: відкинув убік бронзові кадильниці, розчистивши технологічний майданчик із матового композиту.

Він розгорнув вовняну тканину й узяв артефакт REV. 4.12 обома руками.

— Потрібна стабільна подача живлення на стартовий імпульс, — Максим оглянув круглий роз'єм на тильній стороні циліндра. — Твій екстракт максимальної очистки. Якщо напруга просяде під час первинного опитування секторів — контролер піде в захисний блок на сорок вісім годин.

Олена відкоркувала скляну колбу з блакитним концентратом аконіту. Вона не тремтіла. Її пальці, що звикли до точного дозування в лабораторії, вставили тонку капілярну трубку в приймальне гніздо модуля:

— Рівень — сорок мілілітрів. В'язкість нормалізована. Подаю тиск.

Блакитна рідина під тиском поршня пішла тонкими трубками.

Максим вирівняв напрямні пази, підніс циліндр до гнізда на масивній колоні Стіни й натиснув.

Клацання було сухим, гучним і неприродно чітким для цього середньовічного світу — так захлопується дверцята серверної шафи промислового класу.

Зала здригнулася.

Це не був землетрус. Це була вібрація колосальних маховиків і турбін, які спали в товщі стометрової Стіни тисячі років. Пил і сажа століть посипалися зі склепіння. Свічки жерців, що горіли вздовж стін, одночасно згасли від потужного пориву сухого, стерильного повітря, яке вирвалося з відкритих вентиляційних решіток підлоги.

А потім темрява відступила.

Над чорним базальтовим постаментом спалахнула не магічна іскра, а гігантська тривимірна проєкція матового блакитного кольору. Рядки латинських літер і технічних графіків побігли з такою швидкістю, що їх ледь фіксувало око:

Plaintext

===================================================== PROMETHEUS-7 // SEED COLONY INFRASTRUCTURE PRIMARY GATEWAY: STATUS [ONLINE] CORE STABILIZATION: VIA ADAPTIVE ETH-CONVERTER [ACTIVE] ===================================================== CRITICAL ALERT: TERRAFORMING CYCLE INTERRUPTED AT YEAR 142. ATMOSPHERIC CATALYZER LEAK DETECTED (LOCAL NAME: "ACONITE-ETHER"). POPULATION REGRESSION DETECTED: LEVEL 1 (PRE-INDUSTRIAL / CASTE). =====================================================

Олена стояла нерухомо, втупившись у тремтячі літери.

— «Колонія Прометей-7»... — її голос пролунав глухо в лункій залі. — Тераформування перервано... Витік атмосферного каталізатора.

— Магія, — вимовив Максим, не зводячи очей із графіків розпаду речовини. — Місцева «магія» — це просто нанокаталізатор для тераформування атмосфери, який витік із пошкоджених сховищ під час аварії колоніального корабля. За сотні років він мутував із місцевою флорою й утворив цей клятий аконіт. Люди здичавіли, забули технології, а комп'ютерні станції перетворили на «священні вівтарі».

Він ступив уперед, торкнувшись пальцями сенсорної панелі термінала, що висунулася з моноліту. Екран відгукнувся миттєво, перемальовуючи карту регіону:

Plaintext

CURRENT NODE: DEFENSE WALL // SECTOR-07 (OUTPOST) MASTER TERMINAL: LOCATED AT SECTOR-00 [THE SPIRE] TRANS-DIMENSIONAL CARRIER FREQUENCY: DETECTED. HOMELAND BEACON PING: >> TARGET: SOL-3 // EARTH // 2026-Q3 >> LINK WINDOW: CONDITIONAL (REQUIRES 1200 GW ENERGY TRANSFER)

— «Ціль: Земля. 2026 рік», — прочитав Максим, і в його горлі пересохло. Він озирнувся на Олену. Його очі горіли божевільною, чистою надією: — Олю... зв'язок є. Наш світ існує. Часовий вектор збігається! Цей шлюз відкривався саме через викид на нашій підстанції в Києві!

Олена підійшла до нього впритул. Її дихання було частим, пальці мимоволі вчепилися в його цупкий брезентовий рукав:

— Як запустити перехід? Скільки енергії потрібно?

Максим швидко провів пальцем по меню системних вимог:

— Потрібна колосальна потужність. Стіна може дати несучу частоту, але сам шлюз — центральний термінал — знаходиться не тут. Він у Шпилі. Це головна цитадель Імперії, куди Вольф збирається везти звіт про похід. І щоб відкрити стабільний портал назад до нашої реальності, знадобиться вся енергія твоїх мобільних реакторів, помножена на стаціонарний генератор Шпиля.

Раптом екран блимнув червоним.

Plaintext

WARNING: EXTERNAL PERIMETER BREACH. SECTOR-07 WALL: THERMAL CORE FLUCTUATION. LOCAL MILITARY DETECTED AT SUB-LEVEL 2 DOORWAYS.

Згори, крізь товщу кам'яних перекриттів, докотився глухий удар металу об залізо. Почувся виразний гуркіт сокир і крики капітана Ренара:

— Відчиняйте вівтар! За наказом командора Вольфа! Зняти запори!

Час вийшов. Вольф запідозрив неладне й вирішив не чекати світанку.

Максим миттєво вихопив із роз'єму свій блокнот, куди термінал уже встиг скинути зашифровані координати Шпиля та схему частотної синхронізації. Але сам модуль REV. 4.12 залишився в гнізді Стіни — тепер він був намертво інтегрований у систему, перетворивши Стіну на їхній керований інструмент.

Він натиснув кнопку аварійного маскування інтерфейсу.

Голограма згорнулася за частку секунди. Сині лінії моніторів згасли, залишивши лише рівне, тепле світіння вздовж мідних шин. Замість високотехнологічного центру керування кімната знову стала схожою на темне підземне святилище, але тепер повітря в ньому було чистим, а підлога під ногами тихо вібрувала від контрольованої сили.

У той самий момент важкі дубові двері склепіння з тріском розчахнулися від удару кованого чобота.