Захар

Третій день. Черт! Таке відчуття, що це бомба повільної дії! Я не можу знаходитись в кабінеті. Стіни й стеля з підлогою давлять. Мені не вистачає вечорами Фіни. Того, як вона тихо приходить і лягає мені на коліна головою, сівши на підлого. Того, як вона робила мені масаж коли, я уже не міг думати. Чи того, як виходячи з ліфту мене зустрічав запах улюбленого зеленого чаю з лимоном. Адже ця нова курка не може запам’ятати це, та й спізнюється завжди.

Четвертий день. Я тільки, що уволив цю курку. Мені навіть стало легше. Проте ніхто, крім Фіни не може бути тут. Тільки вона відчуває мене, як ніхто інший. Марк сидить зі мною, як двері не те що відчиняються, я думав вони відлетять. В кабінет залітає низенька дівчина, з каре. Я впізнав її, вона була на фоту з Фіною. Яке, я й забрав, зараз вона (фотографія) стояла в мене на столі.

- Рина! – я впізнав би це й голос з тисячі… Замфіна!

- Фіна?! – зірвався я. Фіна зайшла в кабінет і ми мовчки дивились один одному в очі.

- Ви нормальні взагалі?! Чотири дні потрібно було себе заставляти сумувати і страждати! Для…

- Господи, просто не мішай їм! Вибачте, я все справлю, Марк закинув цю дівчину на плече і вийшовши з кабінету зачинив двері. А за ними чулась суперечка двох друзів. Проте то інша історія! А зараз Захар дивився в очі Замфіни і тонув, як і вона в його очах.

- Йди до мене! – вона не мов тільки цього і чекала підбігла до коханого й розплакалась.