Ідеальний секретарь
Захар
Рівно о шостій в мій кабінет постукали. Марк пересів на диван, і я мовив:
- Проходьте.
В кабінет зайшла висока дівчина з рудим волоссям і карими очима. Кавові зерна, перше що я подумав глянувши в них. Очі почали спускатись… Гарну фігуру облягало ніжно синє плаття в підлогу.
- Доброго дня! привіталась вона.
- Доброго, відповів я, відкинувши своє тіло на стілець. – Я так розумію це ваша подруга телефонувала мені. Що ж сідайте.
Плавно підійшовши, вона обережно присіла. Горда… напевне не довго витерпить мене. Посміхнувся своїм думкам, а дівчина мовчала. Чекала? Глянув у її очі. Так, чекає чогось. Черт, я ж маю щось спитати!
- Захар Михайлович.
- Замфіра Олександрівна.
- Ви прийняті. Завтра о восьмі, що б були. До побачення.
- Гарного вам вечора, скала вона і мовчки вийшла.
- Що ти про неї думаєш? – запитав у Марка.
- Що ти з неї влюбився.
- Я це знаю далі, проричав я.
- Хм… Звичайна, хоча в ліжко не пригне до тебе, якщо не доб’єшся її любові.
- Не переживай, доб’юсь, – сказав я закриваючи очі.
#11310 в Любовні романи
#2797 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 28.09.2019
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
