Замфіна

Я відкрила очі… Ммм… голова трохи болить, але жити можу. Повернула голову, й побачила Найду, високу рижоволосу дівчину, що спить на Рині.

- Довго, я не… - слова даються тяжко, але Рина уже хитає головою, розуміє це і мені стає боляче.

- Не потрібно, зараз все розповім, - вона перекладає Найду на подушку й покриває пледом. Потім наливає воду і дає мені, і тільки після цього сідає на моє ліжко, бере за руку і починає говорити. – Два місяці, самфір, два місяці. Зрозумій для кожного з нас це важко, але втратити тебе ми не можемо. Ні як гарного репортера, ні як подругу, ні як колегу, ні як сестру, ні як дочку… Крім того, Найді дуже тяжко без тебе. Набагато складніше ніж.. проте не важливо. Просто обіцяй, що так більше не поступиш, - я дивлюсь на неї і знаю, як їй боляче, хоча ні, не знаю. Моя маленька сестра Найда, да й ще одна Яся, завжди переживають за мене, що не скажеш про меншого брата Іри.

- Обіцяю…

Я перевожу погляд на диван. Моя менша сестра, маленьке сонечко, моя маленька копія. Найда, Найдочка, Найдуся… Я повільно закриваю очі й поринаю у минуле… Це й уривок життя я навіть не знаю, як пам’ятаю, адже мені тільки тідбки виповнилось п’ять:

«… Літне сонце гріє, я тільки повертаюсь з батьками з прогулянки. Ну, як повертаюсь, я йду спереду, а вони везуть на колясці Ясю.

- Хто ти такий! Та ти взагалі! П’янь! Як би не любов до твого батька, я б на тебе не глянула!

- Так і котись до цього ірода!

З провулку вилітає жінка, вона красива. Я б навіть хотіла бути, як вона, але щось не давало про це думати… Не мов щось не так.

- А що мені з цим робити?! Та пішло воно!

За нею вилетів чоловік. А з провулку почувся дитячий плач. Я йду туди? Навіщо? Не знаю, просто відчуваю, що так правильно. В колясці лежить маленька дівчинка. Вона глянула на мене своїми зеленими очками і замовкла, а по щічкам текли сльози.

Найда, тихо промовила я …»

Скільки я так лежала? Навіть не знаю… закривши очі і не думаючи.

- Як ти? – чую голос Найди.

- Жива, - пробую віджартуватись. Повірила?, я відкриваю очі. Найда так і сидить, закривши очі, схоже про щось думає. Цієї звички вона навчилась в мене. Я посміхаюсь, як же мені її не вистачало, а ще Ясі. До речі, де вона? Я тільки хочу спитати про це в Найди, як дверь відкриває ця і в кімнату з криком забігає Яся, красива чорноволоса й кароока дівчина в джинсах, футболці й туфлях :

- Фіра!!!!