Ідеальний Рай

Пролог

— Мені дійсно цікаво почути деталі. Давай від самого початку.

— Мої батьки гіперопікали мене, забороняючи сусідському цуцику лаяти після двадцять першої.

— Смішно-смішно, я теж не дуже вірю в ці теорії геніїв психоаналізу, тож давай по суті.

— Мені справді важко зрозуміти, з чого почати.

— Ти досі боїшся наробити помилок?

Я перехилився через поручні мосту, дивлячись, як внизу по асфальту зрідка проїжджають машини. Потім направив погляд в нічне небо.

— Тоді, мабуть, почну з неї. Не тої рокової, але ця теж була вельми яскравою. Таку просто так серед білого дня не знайти — мов ту шестилисту конюшину.

— П'ятилисту взагалі-то.

— Та зараз яка різниця? Навіть десятилиста вже нічого не змінить.

Глава 1

Христина

Той вересневий вечір можна було назвати приємним. Я з одногрупниками відсидів три пари, більше перешіптуючись про якусь маячню, аніж слухаючи, що в наші вітряні голови намагаються донести викладачі. Далі намічалась якась туса, але студентське життя вже на другий тиждень першого курсу видавалось мені доволі банальним, тож я сказав, що не маю настрою, та пішов шататися містом в пошуках пригод. Вже не згадаю як, але під вечір я опинився в якомусь торгово-розважальному центрі в іншому кінці міста. Що я хотів отримати від візиту туди, теж вже пригадати доволі важко, але якось вже так сталося, що, як то часто буває, «опинився не в тому місці не в той час», всього лише проходячи повз доріжки з боулінгом. І тоді мене гукнула доволі ефектна висока струнка дівчина з русявим волоссям, яку я вже помітив кількома митями раніше. «Вечір стає цікавим», — пам’ятаю дослівно, промайнуло в голові.

***

—    Як думаєш, в той момент в тебе виникли почуття до неї? — поцікавився співрозмовник.

Я видавив саркастичну міну:

—    Хіба що називати почуттями всі ті кілька сотень чи тисяч закоханостей, які виникають впродовж життя. Тут питання в тому, як сюжет розвивається далі.

—    Мій хлопчик! Навіть я не сказав би красивіше. Ось тому мені й кортить почути твою історію з якомога більшою кількістю деталей!

—    А я зовсім не проти продовжити.

***

Тож я підійшов до компанії біля боулінгової доріжки, де стояла та дівчина. Я звичайно ж був зацікавлений нею, а не компанією, але хоч смутно, та все ж пригадую, наче крім неї там ще були й хлопці й дівчата, всі юні, може від п’ятнадцяти до двадцяти двох, але ті деталі — то все дрібний пісок.

***

—    Деталі — часто найважливіше, — зауважив мій співрозмовник.

Я ж насправді тут розділяю його думку, але тепер ледь не виправдовуюсь.

—    Я цілком згоден. Але тоді мене це мало цікавило. А зараз вже яка різниця?

—    Дивлячись з якого боку подивитись.

—    Я не знаходжу тут суті, —знизую плечима.

***

Я привітався з усіма, познайомилися, дівчина представилася Христиною. Запропонували випити з ними, та трохи покидати шари. Я із задоволенням погодився, не думаючи, що це проросте в щось більше, ніж один вечір. Ми жартували, говорили про все й ні про що, чудово проводили час. А потім вони сказали, що час йти в інше місце, і запропонували скласти їм компанію. Мене ніколи не лякали нові компанії, тож я погодився, відчуваючи зацікавленість. Мені пообіцяли, що ми вирушаємо в незвичайне місце, й мене воно обов’язково вразить.

Глава 2

Ідеальний рай

Те місце було добре приховане від випадкових перехожих. На непомітні дверцята в закинутій на перший погляд будівлі навряд чи можна було натрапити випадково. Тому яскрава неонова вивіска «Perfect Paradise» всередині закладу дуже віддавала контрастом. Надто яскрава, як для якогось підпільного притону. Тож моя цікавість тільки зростала. Всередині панувала якась неземна атмосфера, не бачив нічого подібного в жодному клубі, барі, чи іншому закладі, взагалі ніде. На нас вже чекало ще з півтора десятка молодих дівчат та хлопців. Всі нам дуже зраділи, причому мені не менше за інших. Принаймні, мені тоді так здалося. Ми швидко перезнайомились і розгорнули невимушене спілкування. Трохи згодом мені протягнули папіросу зі словами: «такого ти більше ніде не скуштуєш». Я затягнувся, ще перекинувся парою слів та заплющив очі. Я наче бачив найдивовижніший та найяскравіший сон, але при цьому все було так реалістично... Я зрозумів, що не прокинуся раніше ніж захочу. Й після того, як вирішив повернутися в реальні виміри — нестримна ейфорія ще довго не полишала. Хтось сказав, що цю речовину не виявить жоден тест на наркотики. Й негативного впливу на здоров’я вона не має. Не те щоб я повірив на слово, просто мене це тоді мало хвилювало, я ловив момент на повну.

***

—    Неймовірно цінне вміння — насолоджуватись моментом, не переживаючи за наслідки. Посередності називають це нерозсудливістю, натомість я — даром, — обличчя мого співрозмовника засяяло захопленням.

—    Теж ніколи не розумів. Чого боятися? Усі там будемо. Раніше чи пізніше. Важливо не це, важливо що ми встигнемо до того.

—    Сильні слова. Тільки до більшості людей це важко донести. Навіть таким харизматичним особистостям як ти.

—    Довгі роки намагався себе переконати, що хоч щось можна змінити. Та тільки сильніше переконувався у протилежному.