Дорога додому здавалась Максиму довшою ніж була насправді. Доходячи, він вже заспокоївся і біль по тілу послабшав. Заходячи на подвір'я, хлопець здивувався, помітивши Шарпі, який не звично себе вів. Пес, ніби наляканий, виглядав з-за кута будинку, залишаючись там. Максим, не дочекавшись його, рушив до драбини.
Хлопець зайшов в свою кімнату і акуратно розмістився на ліжку. Там він і заснув.
Цілу ніч Максим періодично просинався від болі. На ранок, з першими променями сонця в кімнаті, він проснувся остаточно, не маючи бажання підводитись з ліжка. Провалявшись деякий час, хлопець повільно підвівся і сів на ліжко. Тягуча біль відчувалась досі. Далі він став і рушив в бік стола. Там досі лежав зошит. Але хлопець здивувався, побачивши, що той був відкритий і лежав по центру. Хоча він точно пам'ятав, що закрив його і положив з краю. Підійшовши ближче, Максим помітив, що на ньому лежав якийсь листок, на якому був написаний короткий текст олівцем. Хлопець сів на стілець і взяв лист в руку.
"Повір, скоро у тебе з'явиться не мало запитань, і відповіді на них ти зможеш знайти тільки в одному місці, а точніше - тільки в одному місті"
Максим опустив погляд на зошит, який був відкритий на сторінці з заголовком - "Господар міста".
Відредаговано: 27.11.2024