На наступний день після візиту сімейного лікаря Воронцових, Оля пішло до гінеколога, який підтвердив її вагітність. Через декілька днів Оля повернулася, до своєї квартири.
Повернення до власної квартири після вихідних у Воронцових здавалося Олі поверненням до порожньої камери після довгого допиту. Будинок зустрів її звичною прохолодою і гнітючою тишею.
Вона скинула пальто, залишила ключі на комоді і повільно пройшла до вітальні. Кожен куток тут нагадував про нього. Ось тут, на цьому дивані, вони сперечалися; там, у коридорі, ламали кордони; а в спальні... Від однієї думки про те, що тепер всередині неї б'ється маленьке життя — продовження їхньої шаленої, неможливої історії — у грудях знову зчинилася буря.
Оля підійшла до панорамного вікна, дивлячись на вогні нічного Києва. Вона думала над словами Максима та Ані. Вони мали рацію: відправляти дитину в цей світ без батька чи ховати правду від Зарецького було б боягузтвом. Але гордість кричала голосніше за будь-які доводи розуму. Як вона могла пробачити йому ту початкову багатоходівку? Як переступити через відчуття, що ти була лише блискуче розіграною партією в його бізнес-плані?
Вона заплющила очі, притиснувши долоню до ще абсолютно плоского живота. «Що ж мені з тобою робити, Зарецький?» — прошепотіла вона в порожнечу.
У цей момент на журнальному столику різко, розбиваючи нічну тишу, завринів телефон.
Оля здригнулася, ніби від удару струмом. Вона підійшла до столика і подивилася на екран. Серця в грудях на мить зупинилося, а потім застукало десь у самих скронях.
Артур Зарецький.
Він не витримав перший. Сім днів крижаного мовчання, сім днів його гордості й очікування розсипалися на друзки. Артур сам порушив власне правило.
Оля зробила кілька глибоких вдихів, намагаючись повернути своєму голосу звичну холодність і сталеву рівновагу, і натиснула на прийняття виклику. Вона не сказала ні слова, просто чекаючи.
На тому кінці дроту панувала коротка, наелектризована тиша. Було чутно лише важке, глибоке дихання чоловіка — ніби він біг марафон або боровся з неймовірним внутрішнім зусиллям.
— Сім днів, Олю, — нарешті пролунав його низький, хрипкий голос. У ньому не було ані краплі колишньої самовпевненості чи корпоративного сарказму. Лише чиста, оголена втома і лють — на самого себе. — Це був мій абсолютний максимум. Я більше не можу грати в цю гру в мовчанку.
Оля стиснула телефон у руці так, що побіліли суглоби, але намагалася триматися.
— Треба ж, сам Зарецький визнав поразку, — її голос звучав крижано і звично іронічно, хоча всередині все тремтіло. — Що таке, Артуре? Офшорні рахунки горять, чи твої аналітики не змогли розрахувати мою реакцію на твою брехню?
На тому кінці важко зітхнули.
— Досить, — сказав він тихо, але з такою владою, що Оля на секунду замовкла. — Мої аналітики не знають нічого про те, що твориться в моїй голові відтоді, як ти зачинилася у своїй квартирі. Ти думаєш, мені легко далося це мовчання? Думаєш, я не хотів приїхати і вибити твої двері знову?
— Тільки спробуй, і цього разу бейсбольна бита піде в хід з першої секунди, — парирувала вона, хоча в інтонаціях уже не було колишньої рішучості.
— Спробуй зупинити мене, — гірко хмикнув Артур. А потім його тон різко змінився, ставши небезпечно тихим і серйозним. — Я не буду виправдовуватися телефоном, Олю. Я знаю, що накоїв. Я знаю, що почав усе не з того кінця і знищив довіру, яку мав би вибудовувати цеглина за цеглиною. Але я не збираюся відпускати тебе. Ніколи.
Оля відчула, як до горла знову підступає той самий гарячий клубок. Вона хотіла кинути трубку, хотіла сказати йому, що все скінчено, але слова застрягли.
— Я стою внизу, під твоїм будинком, — продовжив Артур, обірвавши її роздуми. — У тебе горить світло. Спускайся, Олю. Або я піднімуся сам. І цього разу нам доведеться поговорити про все. Без ігор, без стратегій і без масок.
Виклик завершився короткими гудками.
Оля повільно опустила телефон. Вона підійшла до дзеркала в коридорі, поправила волосся, глибоко вдихнула і відчула, що тінь минулого тижня розсіюється. Гра закінчилася. Настав час розкрити головну карту.
#1744 в Любовні романи
#770 в Сучасний любовний роман
#334 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 05.08.2026