1. Таверна

   О! Що за день, що за день!

   Люди — людиська, гарпії крилаті, чорти рогаті, дворфи та ельфи веселі й п’яні, один, два, вісім, ні! Вас так тут багато!

Приходьте, заходьте!

   На перехресті, в моїй старенькій, кривенькій таверні місця вам стане і їди та веселощів буде багацько!

   Агов! Там на кухні восьмирукий-восьмиок запалюй печі став золоті чайники та діставай нефритовий сервіз!

   - Добре-добре, - пробурмотав восьмирукий-восьмиок надягаючи ковпак, - зараз запалю і як тут зажарю!

   Так так! Жар і пали, тільки не так як учора, бо для гасіння крім елю в нас вже нічого немає!

   А ти, людино, підходь не соромся кажи, що бажаєш? Може їди? Чи то в горлі сухо? Чи може ти хочеш спати? Однак май на увазі — в нас немає кімнати!

   Людина підійшла, стала, оглянулася. В руках у людини був кошик з великих золотистих яблук.

   - Чого хочу я? - дивлячись на соснову стелю питала себе. -        Хочу я печених яблук та медового чаю!

   Буде вам печене й чай з найкращого меду! Сідай-но людино за столик отой. Білки-білочки, мої ви маленькі й пухнасті, несіть яблука до восьмирука-восьмиока, та зробіть медового чаю!

   - Малювіко, візьми ті яблука, а я чимдуж побіжу до квітів, до бджіл! - дзвінко співала білочка.

   Тепер ви, гарпії крилаті! Чого ви літаєте? Встаньте сюди, в таверні літати — є небезпечно, в нас же люстра свічкова, обпалите пір’я!

   Гарпії затріпали крилами, як опускалися, всі троє водночас цвірінькали про одне, цвірінькали про друге, а особливо цвірінькали про третє. Врешті-решт та нарешті встала з них одна й кульгаво підійшла до стола.

   - Хочемо почищене пір’я! - голосно дзвінькнула.

І все? Це всього? Але гарпії ви гарні, з пір’ям миленьким, бачте рук у мене нема, бо духом я є!

   - Почищене пір’я!

   Кажу, духом я є!

   - Почистіть нам пір’я! - крикнули троє водночас й почали метушитись, літати, пір’я старе по таверні розкидати.

   Добре почищу! Сідайте тамо і прийду до вас та годі літати, люстра хита!

   Радісно затріпавши крилами пощебетали дівчата гарпії до столу, що висів під стелею, там вони сіли й там вони грались.

   Тепер ви...

   - Ми ельфи та дворфи! - сказали двійко, - Ні, ми дворфи та ельфи! - сказали інші двійко

   А ще ви геть п’яні! Бажаєте більше елю?

   - Так! - крикнули всі, - Бажаємо більше і більше, друг наш Бротомас одружився так спустошимо все що у вас є!

Спустошите все? Перелякано говорю я до вас, а чи стане вам злотих зі срібла на це?

   Ельфи познімали золоті защіпки, з кишень подіставали пухкенькі мішечки. Дворфи з товстезних ший та зап’ястів своїх зняли браслети та інші прикраси що з коштовним каменем се були.

   Й все це поклали із брязкотом духу на стіл, та крикнули гучно: Елю давай!

   Зрозумів я вас пани ельфи та дворфи й дворфи та ельфи, буде вам ель! А за плату коштовну буде вам весь, пийте хоч до наступнотижневого ранку!

   Лишилися тільки ви, рогаті чортиська, що бажає ваша темна душа?

   Рогаті чортиська клацнули зубами, почесали роги та й відповіли:

   - М’яса давай!

   Добре! Агов, на кухні, восьмирукий-восьмиоче, тут м’яса бажають!

   Восьмирукий-восььмиок ледь висунув голову зі свого вікна й стурбовано глянув на духа.

   - Пане, - мовив він, - пане біда!

   Що се там в тебе?

   - М’яса більше нема! Зіпсоване все!

   Вся таверна охнула, навіть гарпії на стелі затихли.

   - Тобто нема? - починали гарчати чортиська, - Порчене м’ясо? Як воно так? Казав ти що є у вас все, а насправді нічого нема! Йдемо звідси чортиська рогаті!

   Вони й справді пішли, а перед тим як грюкнути дверима ще й показали всім язика.

   Ох, біда се мені, знов м’ясо зіпсоване, та що ж це таке!

   Червоний, з одним відкритим оком ельф, підповз до столу.

   - Я чув, ік! що се там в стовиці, ік! М’яо ніколи не портиться, бо мають вони якісь холодніючи чари, ік!

   Ельф впав, а друзяки його почали реготати, врешті решт один з дворфів підняв того худого й посадивши за стіл налив йому ще.

   Хмм... - задумався дух, - А чом би й не піти до столиці? Восмрукий-восьмиоче!

   - Га?!

  Почисти гарпіям пір’їнки, для ельфів та дворфів елю не жалій, а як прийдуть білочки, о! Вони вже тут! Так ось, звари медового чаю й печених яблук людині.

   - А Ви?

   Йду я у мандри, до нашої столиці аби шукати нам холодильник!

   - Уууух я запалю й зажарю!

   В таверні весело грало й гуділо настільки гучно, що навіть се за пагорбом синім духові чутно було, й весело стало самому йому ба нарешті йде він у мандри!