Де починається любов

Частина 2: Невже так важко запалити ту іскру

Невже так важко запалити ту іскру, що давно залита
На дні, під тоннами води?
Вона ще молить… Ти — живи.
Так серце тліє серед люті,
Жевріє, ледь палахкотить,
Не хоче чути вже казки ті,
Що болю знову завдають.

Та раптом прийде інша іскра,
Що резус крові підходящий.
Зненацька гляне серце в очі:
— Миленька, знову Ти — у пащі.

Коли ти хочеш тільки тиші,
Щоб ніц тебе не дратувало,
По кафелю босоніж свище те чудо: — А ти й не чекав.
Тривога! Чуть не тільки ззовні.
Заходиться воно маленьке,
Так хоче бути разом в повню
З тим, хто стане Ним лишенько.

Війна, тривають перепони,
А рідне десь удалині.
І серце там, в його долонях,
А ти в тривозі цілі дні.

Ніхто нічо не обіцяє,
Ніхто нічого не планує,
Але ж здається, щось ми чуємо —
Раз тягне бути нас разом.

Хах...
Думки немов клоака,
Не те пишу, не так живу.
Напевно, серце закую я,
Бо я як фенікс серед змій.
Борюся, згораю, й знову борюся я,
А хочеться так щастя вкрай,
І бути з тим, в кого влюблюсь я,
Того, чиє серце обере.

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше