А потім наступає ранок і все стає на свої місця. Нічого не залишилось, що поєднує нас. Так у кожного… Іноді іншим це приносить біль, почуття використанності, але ж задумайся, ви вчинили так само. Пристрасть швидко минає, а залишаються тільки дурниці і ми з ними наодинці.
Але дарма ми жаліємо про них..
Таким чином Доля нас навчає, закаляє характер і показує, що кожна дурниця – це крок. А з кроків складається шлях, шлях через терни до зірок. І ми чи свідомо, чи інтуїтивно ідемо по-ньому.
Але приймати пристрасть за кохання ніяк не можна. Не розрізнивши ці почуття можна отримати глибокий шрам..
∞Серце стогне від болю,
Але уже буде пізно…
Твій дотик відраховує час..
Прощавай..
Я не навмисно.. бувай..
Уже не має повісті про нас,
Чуттєвість відлетіла в вирій,
А біль, кудись пішла… маю надію
Але пронизує все тіло жах,
Бувай!. Тепер я тільки в твоїх снах.. ∞
#1068 в Різне
#195 в Поезія
#1342 в Сучасна проза
кохання і біль, любов і біль_душевні страждання, кохання і доля життя наяву
Відредаговано: 23.09.2024