У нас всередині іде боротьба між серцем та розумом, де розум явно здає позиції. Емоції в такому випадку зашкалюють, весь час хочеться кричати, бити посуд, розривати папір, кидати об стіну подушки. Але це уже безвихідь.
Розум програв і ось, ти пробуєш таким чином зрозуміти свої почуття, але ти не хочеш їх прийняти. Ти не приймаєш, зато доля уже усе вирішила.
∞ Проміння світла і блакить,
Там, наша Доля гомонить,
Шукає зустрічі для двох
Сердець завмерших в грудях.
То випадково сон покаже,
Де очі, як морів блакить
Як зірки в небі майорять
Захоплюючи подих.
Одні міста, одні країни
В одні відрізки із життя
Не перетнулись їх дороги,
Допоки Доля не звела.
Лиш телефон їй у підмозі,
І от, Вона - його знайшла!
Випадок - натискає кнопку..
Випадок - лист прийшов до неї..
Розмова.. Слово..
Не хотіла..
Але лиш Доля так зробила...
Піддалася Вона йому..
Всього три дні і тут розлука..
Ховалася від почуттів,
Не розуміла цю науку,
Але ж так Доля захотіла..
Дівча закохане у хлопа,
Де почалася та любов?
Коли поглянула у очі,
Шепнула доля: - Саме той! ∞
#1068 в Різне
#195 в Поезія
#1342 в Сучасна проза
кохання і біль, любов і біль_душевні страждання, кохання і доля життя наяву
Відредаговано: 23.09.2024