32.

Діон розбудив її поцілунком. Його губи рушили короткими, ніжними цілунками по її обличчю аж до шиї, залишаючи по собі хмільний посмак нічної ласки. Він провів долонею по її волоссю, лагідно відгорнувши сплутані пасма з лиця, поки його пальці пестливо вимальовували узори на її спині. 

— Просинайся, красуне, — мовив він, цілуючи її у шию біля вуха. Дотик пройшовся по шкірі електричним розрядом, змушуючи її здригнутися від приємного трепету. 

Вона сонно потягнулася в його обіймах. Її втомлене тіло переплелося з його тілом, руки обіймали його за талію, а голова лежала у нього на плечі. Вона почувалася щасливою, розслабленою, і не пам'ятала, коли заснула — вони кохалися до світанку, спраглі по одне одному, мов пустеля по дощу. А тепер, прокинувшись поруч, Соло відчувала дивне змішання невимовної ніжності та глибокої, майже тривожної близькості — такої, від якої серце м’яко стискається через страх втратити цей ранок і втратити Діона.   

— Котра година? — запитала вона. Її подих вирівнявся під ритм його серцебиття, а серце забилося повільніше.

— Скоро обід, — усміхнувся  хлопець, насолоджуючись тим, як розширилися від подиву її очі. Він не відводив від неї рук — ніби досі не вірив, що вона поруч з ним, що цієї ночі вони нарешті поєднали не лише душі, а й тіла. Тепер між ними не залишилось жодних меж, лише повна довіра і близькість, що не потребувала пояснень — вона просто була, міцна, щира, як обіцянка, яку вони дали одне одному без слів.

— Чому ти не розбудив мене раніше? Ми ж мали вранці поїхати в офіс шерифа.

— Хотів, щоб ти відпочила. Вчора… ми трохи захопились коханням. 

— А як же шериф?

— Я переніс нашу зустріч. Знав, що зранку нам буде важко вибратися з ліжка.

— То ти все спланував?

— Ну… — він хитро примружив очі, — можливо, трохи…

— Не знала, що ти такий прагматичний, — Соло підвелася на лікоть і схилилася над ним, задоволено усміхаючись. 

— Коли справа стосується тебе, доводиться продумувати все до дрібниць. 

Вона провела пальцем по його грудях, відчуваючи, як напружилися його м'язи від її дотику:

— Тобто, я заслуговую на особливий план? 

Її вуста ледь торкнулися його підборіддя, мандруючи вверх, до куточка рота. 

— Не зваблюй мене, — прохрипів він, притягуючи її до себе. — У нас немає часу. 

— Лише один поцілунок…

Він не дозволив їй договорити — його наповнені жагою губи накрили її, і вже за мить він цілував її так, наче не міг нею насититися. Вона застогнала, коли їхні язики зійшлися у пристрасному танці, і цей звук зірвав із нього останні залишки стриманості. Він стиснув її стегна і Соло вигнулася йому на зустріч, насолоджуючись тим, як ніжно, бережно він входить у неї. В повітрі між ними загусла тиха, пронизана пристрастю напруга — така, що народжується лише тоді, коли двоє вже не можуть залишатися окремо один від одного.

Її пальці вп’ялися йому у плечі — вона намагалася втриматися у тому вирі почуттів, що полум'ям спалахнув між ними. Він відчув, як вона розтає у його руках, як кожен її подих стає відповіддю на його бажання.

Поцілунок став глибшим, голоднішим — таким, від якого втрачають орієнтири й забувають про час. Вона затремтіла від потреби бути ближче. Здавалося, його губи здатні розпалити в ній цілий всесвіт. 

Діон ловив кожен її подих, кожен відвертий стогін, що тремтів у неї на губах. Він рухався спочатку неквапливо, з тією чуттєвістю, від якої кожен рух перетворювався на продовження їх палкого поцілунку, а потім пришвидшив темп. Його долоня ковзнула по її боці — дотик був сповнений невгамовної жаги, і водночас ніжності, що трималася на межі з несамовитою потребою бути з нею єдиним цілим.

Соло відчула, як його нерівне дихання змішується з її власним. Він торкнувся чолом її чола, ніби шукаючи в ній опору, і вона відповіла йому — притиснулася ближче, відкриваючи для нього кожен міліметр себе, кожну тремтливу ноту свого бажання.

Коли він глибоко увійшов у неї, в ній спалахнула хвиля жару, що розкотилася від грудей до кінчиків пальців. Вона не стримала тихого зойку — її стегна самі потяглися до нього, бо вона хотіла затримати цю мить якомога довше.

Її реакція лиш сильніше розпалила його голод. Темний від пристрасті погляд зустрівся з її поглядом, і серце дівчини зупинилося на пів удару — він торкнувся не лише її тіла, а й самої душі. Діон поцілував її повільно, солодко, бажаючи залишити на її губах не просто слід, а щось більше — обіцянку, що тепер вони навіки будуть разом. 

— Соло… — її ім’я зірвалося з його вуст як молитва.

Її пальці зарилися в його волосся, і вона притягнула його ближче до себе, жадібно відповідаючи на поцілунок.  

Їхні тіла злилися в єдиному пристрасному русі. Кожен дотик зводив обох з розуму від п'янкого задоволення, що наростало щосекунди, і в цьому чуттєвому злитті було щось значно більше за пристрасть — відчуття, що вони давно належать одне одному, як дві зорі, народжені в одному сузір’ї, що мандрують крізь простір і час, аби знову зійтися на одній небесній лінії.

Коли гаряча хвиля екстазу накрила їх обох — така потужна, що на мить обоє здригнулися — вони злилися ще тісніше, тримаючись одне за одного так, ніби боялися відпустити цей останній, найвищий подих близькості. А потім настала розрядка — Соло здалося, вона розпалася на окремі частинки, і якби не руки Діона, що огорнули її, утримуючи від падіння, вона б розчинилася у тій м’якій, тремтливій насолоді, яку він подарував їй.