Де не римується душа

Недовго тішились зимою...

Недовго тішились зимою...

Вже дощ злизав її красу.

Грудневий день тому виною.

Не пожалів, випив усю.

Грудневий день моросить душу,

Навіює сіру печаль...

А в закутках живе надія,

Й очі просяться у даль.

Все ж таки зиму виглядаю,

Бо то ж прийшла її пора!?

... Грудневий день у сон впадає...

А снігом проситься зима.

Галина Гузовська-Корицька




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше