Розділ 16 Світло долонь

Оплески ще довго не стихали.

Максим підвівся, легко вклонився глядачам і, притиснувши гітару до грудей, повернувся за куліси.

— Це було неймовірно, — тихо сказала Ксенія.

— Думаю, це не моя заслуга, — усміхнувся він. — Люди сьогодні прийшли з відкритими серцями.

Ведучий знову вийшов на сцену.

— Дорогі друзі, дякуємо Максиму за пісню, яка нагадала нам, що навіть маленьке світло здатне перемогти темряву.

А зараз ми знову запрошуємо на сцену Ксенію.

Її наступний вірш — про силу людської підтримки, про тепло, яке можна подарувати простим дотиком руки.

Він має назву «Світло долонь».

У залі запанувала особлива тиша.

Ксенія повільно підійшла до мікрофона.

Погляд ковзнув по обличчях людей.

У першому ряду сиділа літня жінка, міцно тримаючи за руку маленьку онуку.

Трохи далі — молоде подружжя.

Біля проходу — військовий із перев'язаною рукою.

Кожен із них прийшов сюди зі своєю історією.

Ксенія глибоко вдихнула.

— Цей вірш я присвячую всім, хто не боїться простягнути руку тому, хто її потребує.

Вона почала читати.

Її голос був тихим, але впевненим.

Кожне слово лунало щиро.

Наче розмова не зі сцени, а віч-на-віч із кожною людиною.

Коли пролунали слова про світло долонь, у багатьох заблищали очі.

У залі панувала така тиша, що було чути лише легкий шелест осіннього вітру за вікнами.

Останній рядок розчинився у мовчанні.

Кілька секунд ніхто не наважувався плескати.

А потім один за одним люди підвелися зі своїх місць.

Оплески були довгими.

Щирими.

Теплими.

Максим стояв за кулісами й дивився на Ксенію з гордістю.

— Знаєш... — прошепотів він, коли вона повернулася. — Твої вірші не просто слухають.

— А що вони роблять? — усміхнулася Ксенія.

— Вони змушують людей відчувати.

Ксенія нічого не відповіла.

Лише міцніше стиснула його долоню.

Ведучий знову вийшов до мікрофона.

— Друзі, зараз на нас чекає ще одна особлива пісня. Вона нагадує, що справжнє кохання не потребує складних пояснень чи формул.

Її назва — «Формула кохання».

Максим узяв до рук гітару.

Усміхнувся Ксенії.

І перші акорди м'яко розлилися концертною залою…