VІ. Дурному й черепок ‒ цяцька

За якусь мить подорожні, подолавши облаштовані працівниками екопарку рослинні хащі, вискочили на рукотворне плоскогір'я, завалене яблуками, апельсинами, виноградом, бананами і іншими не менш смачними фруктами та овочами.

Серед усього цього достатку розгулювали мавпи. Не маючи ні найменшого уявлення про манери, вони шпурлялися мандаринами, запихали величезні шматки немитих овочів у рот. Деякі сварилися і тут же знаходили собі розраду, хапаючи інший харч.

Унікальне видовище викликало у приятелів масу емоцій, але розібратися у них їм не дали.

Кілька макак, яких уже не цікавили делікатеси, повернули голови у бік прибулих..

‒ Доброго дня, панове! ‒ привітася Краш. Крися і собі хотіла щось пискнути, але інстинкт самозбереження примусив мишу про всяк випадок сховатися у густій шерсті смугастого хвоста приятеля.

Ситі мавпочки з цікавістю спочатку розглядали єнота, а тоді засипали запитаннями:

‒ Ти хто такий?

‒ Чи не злодюжка із тих, що виривають гаманці із рук добродіїв, які збираються купувати нам горішки?

Краш почервонів від сорому та незаслуженої образи.

‒ Ну що ви. Який із мене злодій.

‒ Виходить, за фотоаппаратом прийшов? ‒ примружив очі найвищий із самців. Пізніше Краш довідався про його місце заступника у суворій ієрархії зграї.

‒ Таке скажете. Користуючись нагодою, а я тут випадково проходив, передаю вам привіт із Таїланду, ‒ знайшовся полоскун.

Що тут зчинилося! Краш не зогледівся, як його підхопили на руки і, мов дорогу святиню, понесли до верховного мислителя світу мавп.

Ватажок у цей час визначився з вибором пози для фотосесії. Він уже пробував себе у якості водія за кермом позашляховика; намагався надати морді з окулярами на носі зосередженого виразу над розгорнутою книжкою; уявляв себе культуристом. Щойно закінчив практикувати роль короля танцполу.

Остання проба виявилася вдалою, і ватажок зустрів Краша у доброму гуморі. Він лежав у гамаку, підводячи підсумки виконаної роботи:

‒ Чого тільки не зробиш заради красивого фото.

Після звіту заступника, який однозначно відкинув підозру у диверсійних намірах гостя і передачі побажань процвітання із Таїланду, верховний мислитель світу мавп поблажливо посміхнувся Крашу:

‒ Бенкет для моїх родичів у Лопбурі влаштовують один раз на рік у листопаді, а у нас щодня свято живота Так що моїй зграї привіти з напівзруйнованого храму Пранг Сам Йон ні до чого.

Заступник ватажка тицьнув пальцем у бік Краша:

‒ А що тепер нам  із ним робити?

‒ Відведіть до великої мами. Вона ‒ мудра самка. Щось вигадає, ‒ дав розпорядження мислитель.

І звірка із смугастим хвостом повели на звуки радості материнства. Налякана Крися у цей час ховалася під хвостом єнота.