ІІІ. Який будівельник, така й обитель

Ненадовго, щоб не заважати, затрималися біля бобрів. Ті певний час підробляли десь сантехніками, а тепер заходилися робити євроремонт у власних апартаментах. Хату, збудовану вище рівня води із гілок і стовбурів дерев, тепер щільно обмазували глиною.

Крися негативно оцінила архітектурні здібності будівельників:

‒ Ні вікон, ні дверей… Халабуда та й годі!

‒ Вхід у їхнє житло знаходиться під водою, ‒ згадав Краш.

Крися аж пискнула від почутого:

‒ Втопитися можна!

‒ Бобри ‒ прекрасні водолази. Вони можуть затримувати дихання на десять-п'ятнадцять хвилин, а хвости у них, подивися які, мов весла! От і користуються ними в якості керма.

Крися зачудовано спостерігала за будівельниками. Потім придивилася до своїх лапок і пошкодувала, що у неї немає такого, як у бобрів, спеціально роздвоєного пальчика на лівій нозі для ретельного догляду за власною шерстю. Аж зітхнула скрушно бідолаха.

Потім пригадала мамину комірчину із заготовками на зиму і радісно вказала бобрам на важливий недолік:

‒ А продукти на зиму де зберігати плануєте? Чи складете зуби на полицю, як морози вдарять?

Як виявилося, запаси гризуни зберігали у напівзатопленому вигляді і доступ до них мали навіть під льодом!

Обох зівак бобри запросили на оглядини житлової площі, але Крися дала зрозуміти Крашу, що лізти у воду немає ні найменшого наміру.

Полоскуну, чесно кажучи, кортіло скористатися такою нагодою. А ще б  спробувати себе у ролі будівельника! Але хіба він міг наполягати на своєму, коли мишка не з тих, хто захоплюється плаванням?

Побажавши будівельникам плідного робочого дня, наші шукачі веселого раю попрямували понад довжелезними фортифікаційними спорудами бобрів далі.