Розділ 4 «Навіть на тому світі не вдасться поспати»

«Робота в шахті йде вкрай повільно, я чув, що присутність вищих по званню покращує бойовий дух» — вирішив у себе в голові Лев, коли дізнався, що в шахті було викопано гробницю. Звичайно це не мало нічого спільного з тим, що в гробницях часто лежать скарби. Прям зовсім.

«Чомусь ніхто не згадує, що в шахті не тільки темно вузько та ще й спекотно. Вдягати кольчужний обладунок точно було зайвим» — скаржився у себе в голові Лев.

Жоден з шахтарів. не відкривав кам’яні труни, побоюючись прокляття мертвих, яке насправді було простою хворобою. 

-Владико Леве, так для чого ми тут?, — спитав один з шахтарів.

-У гробницях завжди лежать скарби це ж очевидно.

-Маячня якась, єдині скарби складають разом з мертвими, ніхто не викопує окрему гробницю, щоб просто зберігати коштовності.

-Тихо, ви чуєте?, — скомандував Лев шахтарям.

Після короткого скрипу, почулося гуркотіння каміння. Як тільки страшні звуки закінчились Лев, виліз з труни, в яку сховався, та помітив, що їхню дорогу назад було заблоковано дивно симетричним для завалу камінням.

-Що ж тепер нам тільки шлях всередину, — сказав Лев.

-Хоча б вдайте, що вам не так радісно, що ми не повернемося на поверхню.

-Гаразд тоді новий план ви лишаєтеся розбирати завали, а я йду перевіряти, що там всередині.

Лев йдучи з єдиною свічкою, дивився в тьму яка виглядала, як безодня, що не мала кінця.
-Як приємно виглядає. — сказав Лев дивлячись на скелет, що лежав на кам’яному ліжку склавши обидві руки на те місце де було серце.

-Цілком згоден, — сказав голос з темноти.

Підстрибнувши від переляку Лев повернув свічку в сторону голосу. Перед ним стояв скелет людини, у зеленому обладунку, який побила іржа.