Розділ 3 «Що ж чарівний шлях»

Не вагаючись Лев прибив мотузку до землі та стрибнув у криницю. Проте він не знайшов скриню в тій воді. Замість цього до нього почав говорити невідомий голос.

-Твій шлях закінчився у вкрай паскудний спосіб, чи бажаєш його продовжити у тілі, що не відчуває сну та голоду, яке має кожен з нас? — звернувся до Лева невідомий голос.

-Хто ти в біса такий?, — спитав Лев.

-А то ти живий? Це твої дорогоцінності?

-Так мої, поверни їх, будь ласка.

-На жаль не можу.

-Це ще чого?

-Не хочу.

-Навіщо тобі взагалі ці гроші ти ж сказав що ви не відчуваєте ні голоду, ні холоду.

-Так, проте на сильному вітрі ребра можуть відвалюватися а, на ці гроші можна буде придбати одяг.

-Перенеси мене разом зі скринею до тебе поговорімо віч-на-віч.

-Це погана ідея, останній з ким ми це так зробили задихнувся, й тепер є одним з нас.

-Одним з кого?

-Одним з тих кого викидають в криницю. До зустрічі, діамантів тобі не повернуть.

Вилізши з криниці, та віддихавшись. Лев не думаючи побіг до маєтку, побачивши, що слуги, що тягнули скриню повтікали. Тепер по душу Лева йде двохтисячна армія, яка буде очікувати діамантів. Так само як і кожне прикордонне воєводство буде очікувати втікача. Слуги позабирали усіх коней з маєтку, а армія його брата прибуде через два тижні.

-Значить зароблю потрібні на втечу гроші, як начальник шахти. 

Набравши води та взявши з собою в мішок їжу, лев пошкандибав, до гір поки йому в спину світило сонце, що заходить яким одягнувши своє нове намисто, милувалася сестра Лева. Один з радників постійно дриґався його очі бігали, а рухи були різкими.

-Щось шукаєте? — спитала сестра Лева.

-Так потрібна увага нашого владики, він вже два дні як повинен повернутися.

-В чому справа?

-Пам’ятаєте я казав про відсутність тканини для одягу? Так от швейні мануфактури витратили запаси та тепер стоять без роботи.

-Клич інших, розберемося, що робити.

-Дякую, за вашу увагу, проте я не певен, що вам потрібно настільки втручатися в справи нашого воєводства.

-Гаразд, тоді сам скажеш моєму чоловіку, що із-за вашої некомпетентності воєводство збанкрутувало, та тепер він буде вимушений продавати свій титул, проте я певна, що людина яка дві години розглядала палі з візерунками, вас зрозуміє.

Після того радник все розповів сестрі Лева. 

Тим часом у Лева.

-З іншого боку я вас запрошую, спокійно, проходьте та сідайте, щоб ви почували себе зручно ви підготували усі необхідні папери.

- Так, що ж не так з роботою у шахті?- Поцікавився Лев.

-Дахи у бараках в яких живуть шахтарі протікають, один з тунелів у шахті обвалився, коли там нікого не було, проте тепер десятки з них полишались безробітними, — сказав один з його радників.

-Скільки часу займе розчищення тунелю та відновлення робіт?

-Завтра роботи повинні відновитися..

До будинку зайшов один з шахтарів, він хотів, щось сказати, проте він впав без свідомості.

-А як у вас тут ситуація з водою?

- Як і всюди, криниця обвалилася.

-Гаразд, я домовлюся, вам привезуть вино, та закуплю ель з місцевих сіл.

Звичайно у Лева були гроші, щоб купити партію елю. Проте цих грошей було замало, щоб жити в глушині в достатку, та ще й без титулу.

-Гаразд, тоді ось вам віз з конями, ми його використовуємо, щоб залізо возити.

Виявляється не знаючи нічого про шахтарські роботи, та посилаючись на зобов’язання перед владикою цих земель, можна було змусити працювати коваля, щоб він зробив нові інструменти для шахтарів, можна змусити працювати тесляра, щоб відремонтував дах в бараках, та перевірив справність опор. Можна дізнатися, що пасічник не вмер, як кажуть люди, що він все ще поставляє свічки, просто спитавши місцевого попа, та укласти вигідний, довічний контракт на постачання свічок для шахтарів.

Уривок з історії сестри Лева

Гаразд, потрібно просто попросити місцевого правителя, привозити тканини до наших мануфактур, всупереч волі їхнього князя, — подумала сестра Лева перед тим як зайти в кімнату, для переговорів.

-Нарешті так, я згоден, — сказав один з правителів, якому князь заборонив відвозити тканину. 

Чомусь сестра Лева уявляла, що це буде складніше, проте вантаж з тканиною, виїхав того ж ранку. Мануфактури були здатні працювати й без втручання правительки, та вони ж були здатні дуже чітко повідомляти про всі свої потреби не зважаючи на дводенний голод.

Кінець уривка