Відразу скажу, що відповідь "студенти працюють, а учні ні" - поверхнева.
Коли я була ученицею, важливою частиною мого літа були книги і підручники. Я вчила напам'ять наперед програмові вірші, читала хрестоматії, твори, які треба було прочитати протягом навчального року. Зазвичай брала в бібліотеці повні версії книг. Тому часу і бажання на непрограмову літературу не залишалось. Паралельно з цим, я вирішувала завдання з алгебри, геометрії, української мови. А коли стала студенткою - все змінилось. Будучи ученицею, я мала можливість розподіляти свій вільний час так, як мені того хотілося. А Майя-студентка повинна була чекати, поки скинуть плани практичних робіт. І спочатку скидають план на одну пару, потім ще на одну. А всі плани майже посеред семестру. Тобто фактично, не ти вирішуєш, коли ти можеш їх зробити. І виходить, що іноді ми маємо час і натхнення зробити пари, але у нас немає планів, а коли з'являються плани практичних, то вони з'являються купою. І ти потім не знаєш, за що братися, бо майже з усіх предметів треба зробити на завтра-післязавтра і створюється такий собі напряг.