Ось і добігає мій перший рік навчання до кінця. Попереду сесія, але ми віримо в те, що закриємо її. Перший екзамен припадає якраз на мій день народження, тому з самого ранку я вже зі святковою зачіскою, в святковій сукні гуляю по місту. Бо сьогодні я, як ніколи рано, прийшла до університету, а до початку екзамену ще майже година. Тому ми з мамою чатуємо, коли відкриються якісь цікаві магазини. А разом з цим, помічаємо здивовані обличчя людей, які дивляться на нас святкових о 7:30 і думають, мабуть "з якого ж вони свята повертаються такі нарядні? Так ще ж і макіяж свіжий...".
Заходжу в аудиторію, всі мене вітають, але ми знаємо, що оцінки "в подарунок" нам не ставлять. Тому працюємо в "звичайному сесійному режимі". Виходжу після екзамену, радісна, бо ж здала екзамен. Швиденько біжу до своїх. І мені тут кажуть, що мій братікьз сім'єю приїжджав мене привітати з днем народження аж під університет, але так як я була на екзамені, він не дочекався і поїхав, але передавав вітання. Після екзамену у нас традиційний похід по магазинах, треба себе ж розважити.
Але після екзамену педагогічна діяльність тільки починається. Пришкільний табір. Я допомагала ще коли навчалась в школі. А зараз і зовсім. Іноді, навіть, з документацією працюю. Діти, сміх, походи. Я пам'ятаю, як ми в школі зі своїм класом ходили в походи. А коли були в початковій школі, спочатку, перед пришкільним табором, у нас декілька тижнів були навчальні екскурсії. Які були не менш цікаві, ніж екскурсії в таборі.