Ти не ти, якщо відмінник

Ось і настала справжня зима весною. Почався другий семестр нашого університетського навчання. Майже два тижні я не могла поїхати додому через сильні хуртовини. І це засмучує. Вже стало ритуалом вранці дивитися у вікно на лоджії і робити зачіску та макіяж під музику. 

Весь цей час було відчуття, наче наша група це маленька родина, бо на пари ходило реально мало людей. Той випадок, коли тротуари в снігу майже по коліна, тому йти там не варіант. Ідемо по проїжджій частині, іноді відходимо в сторону кучугур, бо і машини майже не їздять. Загрузаємо в снігу, але таки доходимо до університету. Біля сусідньої будівлі гора снігу, розміром як дві людини в вишину. 

А за декілька днів все починає танути, хоча зранку каток ще той.

Але я ж відмінниця, тому виходжу на пари. Наш охоронець мене попереджає, що дуже слизько. Але мені треба ж в університет, я ж відмінниця, як же це так пропустити лекції? На каблуках вийшла, то треба йти далі, бо як вернусь перевзутися, то запізнюсь. Піднялась до лавочки, а там далі треба ще йти підйомом, а далі ще підйомом, а дорога, наче кришталь. Декілька разів ледве не впала. Але продовжую йти далі. Я ж відмінниця. Через декілька кроків зрозуміла, що пішки йти не варіант. Дзвоню до своєї рідної тьоті, щоб викликала мені таксі, але таксі на нашу вуличку не їздять, бо ожеледиця. На сімейній раді вирішуємо, що треба мені вертатись додому, дочекатись післяобіду та їхати додому. Я була трохи в сум'ятті, м'яко кажучи, адже я відмінниця, а тут наче пропуск без поважної причини, бо хтось же на пари прийде. 

Почала я спускатись вниз, а воно слизько так, хоч сідай на пакет та з'їжджай. Так і пакета з собою не взяла. Розбулась. Одягла носочки поверх сапожків. Слизько, сніг набивається і створюється ефект ковзанів. Тому я мало-помалу почала спускатися понад квітником, де зараз згорнули по пояс снігу. Петро Петрович, наш охоронець зустрів мене з батьківською посмішкою і фразою "а я ж казав, що там дуже слизько". Здається, потрібно дослухатись до порад своїх хороших старших. Забула вам сказати, у нас з Петром Петровичем хороші стосунки ще з того часу, як я тільки сюди заселялась.