Через декілька днів день вчителя, а це означає, що це наше професійне свято і святкуватимемо ми його так само, як Новий рік та Великдень. Отож заздалегідь готуємо подарунок куратору і зі святковим настроєм (який у нас з'являється раніше) намагаємось готуватись до пар.
У нас запланований концерт, тому частина пар у нас переносяться у ВАЗ (великий актовий зал). Ми йдемо туди із кураторами. Виходимо з кураторами із аудиторії, а далі розбігаємось хто куди. І коли перед початком концерту куратор починає перераховувати своїх студентів, тут починається найцікавіше. Ми намагаємось виправдовувати відсутність наших одногрупників на початку концерті різними способами. Одні "вже третій раз за 15 хвилин пішли в туалет", інші "пішли перекусити після пари", ще інші "пішли в медпункт, бо в них розболілась голова, а по дорозі до нього голова перестала, а до общаги було ближче, ніж до університету, ну і вони вирішили йти додому".
Якщо куратор не дуже перераховував своїх студентів на концерті, то за вихідні одногрупники переговорять між собою, поділяться враженнями і в понеділок вся група буде з куратором обговорювати класний концерт.