Х. Дід, простата і кросворди: історія однієї інтелектуальної помсти

Років сім тому дідо ліг на операцію. Шили, кроїли, підстрочували, щоб чоловіче здоровʼя поставити на рейки минулих літ. І, як годиться класичному урологічному відділенню Кіровоградщини, знайшли його там справжні пригоди на одне місце. Та не те, про яке ви подумали.
Я вам, любі читачі, розкажу про справжню «Гру в імітацію». Де підстаркуватий геній здолав противника, розшифрувавши код.

Після мого весілля дідо зліг. І ніякі примочки чи мазі «мумійо» вже не мали жодної сили. Злякався. І страх привів його в стаціонар урологічного відділення. Наш талант альтернативної медицини переживав важкі часи. Навіть жарти про гівно не смішили, а дієта без шкварок — «краще вбийте мене тут, діти». Каже, ледве то все пережив.

Але далі ставало тільки гірше. В палату заселили співкамерника. Інтелігенція. Випрасувана сорочка. Душно пов’язана краватка. Весь час лікування. Що дуже обурювало мого «капітана підштаника».

— Піжон! — ябіднічав дідо до мами.
— Па, тебе скоро випишуть, не починай!
— Лєна, він кросворди свої дістає. І умнічає тут.
— Па…

Та дідо не з тих, хто може відпустити ситуацію. І не з тих, хто б’є морди за піджаки й кросворди. Але цього разу ситуація виходила за рамки його самолюбства.

— Пане Василю, річка в Німеччині, п’ять літер? — не піднімаючи очей від журналу, питає сусід.
— Який я тобі «пан»? — фиркнув дід. — Дунай!
— Не сходиться, шановний. Щось ви не надто розумні.
— То ти писати не вмієш, усе там сходиться! — ображався дідо.

Кілька днів сусід донімав мого діда. І яке розумне питання не задасть — на всі дідо давав не ті відповіді. Іноді просто вгадував. Не важко зрозуміти, чому його це так обурювало, коли хтось був «розумніший». Бо по життю діда не раз називали «двієчник». Він працьовитий і вправний до роботи, а не «оці ваші кросворди».

Після останнього допиту про тропічний фрукт із шести літер чаша терпіння діда Василя переповнилася.

— Сусіде, я бачу, ви вже той журнальчик розгадали. Почекайте, я зараз збігаю, новий куплю.
— Не треба, шановний, мені діти принесуть, — відмовлявся сусід.
— Та що ми, як не рідні? То подарунок буде, на знак примирення.
— Добре. Беріть на ваш смак.

Післяопераційною ходою він побрів до кіоску. Придбав журнали. Собі теж захопив — із азарту. І повернувся назад у палату, віддавши колезі по простаті свій презент.

— Ну що, пане Василю, найдовша річка у світі, вісім літер! — почав батл не на життя сусід.
— Ох… — робив вигляд, що думає дідо. — Амазонка!
— Є! Спосіб інформування про товари і послуги, сім літер.
— Реклама! — радів перемозі дідо.

Так минув день. І на всі питання він знав правильні відповіді. Сусід дивувався, як за тиждень можна навчитись так вправно ті кросворди лузати. А дідо як дідо — став найрозумнішим лобом урологічного відділення. Витративши всього сімнадцять гривень на журнал із відповідями до того, який подарував сусідові.