Дід Забувайко

Дід Забувайко

Жив такий собі старенький дід, а призвище його було Забувайко. І всеб було нічого якщоб це було лише призвищем та тільки всі хто народжувався у Забувайко завжди все забували. Якось його бабці набридло що дід, сін,дочка та онуки все завжди забувають, і вона виришила піти до ворожки. Та подивилася на бабцю і стало їй жалко старенької і ворожка розповіла як зробити відвар з калини щоб вилікувати сімью забувайко від забувчивасті. Прийшла бабця до дому та каже діду сходи та зірви мені пучечик калини яка знаходиться біля озера між вербою та березою.

  • Добре - сказав дід та пішов до озеро, а озеро це далеченько знаходиться.

Йшов, йшов Забувайко подорозі бачить верба стоїть, та каже діду:

  • Сідай під моїми довгими косима та відпочинь. Я від сонечка тебе захищу.

Сів забувайко біля верби відпочив, подякував вербі та пійшов далі по дорозі. Йде, йде бачить стойть береза, підійшов Забувайко до березі і каже:

  • Березо сестре моя допоможі жарко мені дуже, в роті пересохло, дай будьласка свого соку.

Пожаліла береза діда дала свого смачного соку. Забувайко випив, поблагадарив березу, та пішов далі.

Йшов дід по дорожці довго,довго та ось бачить перед ним озеро. І каже йому озеро:

  • Відпочинь трішки, скупайся в моїй чистій водиці.

Забувайко незадумуючиь стрибнув в озеро, скупався трішки, вліз з води та ліг на березі видпочити. Коли Забувайко отямився та озернувся довколо то побачив биля озера три дерева стойть верба, калина та береза. Почав забувайко вспомінати щогож його сюди жінка послала, та нічого в голову нприходило, аж раптом зелена верба вітерем промількнула пере його взором:

  • Точно, зелена недиля отж бабця мене послала по зелену вербу. – обрадувався Забувайко и почав рвати зелену вербу.

Нарвавши вербі дід поквапився додому. Заходячи до хати Забувайко покликав бабцю та дав їй вербу.

  • Що це? – спитала удівленно бабця.
  • Верба.
  • Я бачу що це верба, а не квіти, та скажі мені будьласька навіщо ти ходив до озера, що я просила принести.
  • Вербу.
  • Навіщо?
  • Бо зараз зелена неділя. Ти що бабця зглузду зїхала, забула чи що?
  • Ні діду це ти забувся зелена недиля була влітку, а зараз осінь. Я тебе по калину послала, а ти мені що вербу приніс.
  • А точно тиж мене по калину послала.
  • Той їди та принеси калини, а ні вербу – сказала бабця діду.

І Забувайко знову пійшов по калину до озера. Йшов Забувайко тиеюж дорогою бачить верба стоїть, та знов каже діду:

  • Сідай під моїми довгими косима та відпочинь. Я від сонечка тебе захищу.

Сів забувайко біля верби відпочив, подякував вербі та пійшов далі по дорозі. Йде, йде бачить стойть береза, підійшов Забувайко до березі і каже:

  • Березо сестре моя допоможі жарко мені дуже, в роті пересохло, дай мені свого смачного соку.

Пожаліла береза діда дала свого смачного соку. Забувайко випив, та пішов далі.

Йде дід по дорожці довго, довго та ось бачить перед ним озеро. І каже йому озеро:

  • Відпочинь трішки, скупайся в моїй чистій водиці.

Забувайко незадумуючиь стрибнув в озеро, скупався трішки, виліз з води та ліг на березі видпочити. Коли Забувайко отямився та озернувся довколо та побачив биля озера три дерева стойть верба, калина та береза. Почав забувайко вспомінати щогож цьоого разу його сюди жінка послала, та нічого в голову нприходило, аж раптом:

  • Якщо бабці нетреба верба то мабуть березовий сік вона захотила?.

Забувайко підійшов до берези та попросив в неї її соку, а береза каже йому:

  • Мій сік на весні збирають, а не як не в осені.
  • Береза люба мени дуже требо бабце просила для якогось видвару.
  • Добре я тобі допоможу, але запам'ятай мій сік збирають навесни, а в осені я спать готуюсь і сік в мені вже нетече.
  • Запам'ятаю, тай дякую тобі.

Прийшов Забувайко додому та знов кличе бабцю.

  • Бабцю, я приніс те що ти просила.

Виходить бабця з кімнати підходить до діда та питає:

  • Що ти приніс на цей раз показуй.

Дає Забувайко бабці сік березовий тай каже:

  • Чого стоїш, та йди вже роби свій видвар.
  • Горе ти мое лукове яж тебе просила калини, а ти що приніссік? І де ти його взяв в осені?
  • У берези попросив вона мені й дала.
  • Йди та принеси мені калини та не забудь, калина.

І знов _Забувайко пійшов тією ж дорого, відпочив під вербою, випив сік березовий, скупався в озери потім видпочив на березі і отямувшися знов став вспомінати про що просила його бабця.

  • Вербу приніс нетреба, сік в берези випросив теж нетреба. Залишаєтся одна калина, а як що і вона не те що треба. Гаразд зірву, будь що буде. – сказав собі дід.



#5049 в Різне
#6028 в Фентезі

У тексті є: казки

Відредаговано: 11.07.2018

Додати до бібліотеки


Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше