4.

4.

   Повернувшись знову на роботу в лабораторію, Ейван по-справжньому відчув, як усього цього йому не вистачало. Бракувало його і в самій лабораторії: без його участі частину досліджень доводилося багаторазово переносити. І все було б добре, якби він знову там не зустрів Ребекку. Побачивши її, вся та колишня емоційна палітра почуттів знову запалала всім своїм набором фарб. Ребекка була особливо схильною до нього і навіть зізналася, що встигла занудьгувати. Вона покликала його до себе у віварій, як раніше, і, як раніше, вони там надовго зависли в балаканині про все і ні про що. Може, й справді вона занудьгувала за ним? Чи це просто через те, що Метью виїхав на три дні у відрядження?

   Її ставлення не змінилося і протягом тижня. Воно не змінилося й тоді, коли повернувся Метью. І Ейван при всій своїй уважності і підозрілості так і не помітив, щоб він годинами, як і раніше, марнував час у її компанії, а ще, щоб вона дуже прагнула цього. Звичайно, таке її ставлення гріло йому душу, і йому подобалася її увага, проте він все ж таки й розумів, що це далеко не перспектива для розвитку романтичних відносин. Він добре пам'ятав попередній досвід, тому боявся чергових розчарувань і трагедій любовних рецидивів.

   Так закінчився його перший робочий тиждень. Вихідні ознаменувала запланована поїздка до Лас Вегаса на музичний фестиваль разом із Джесі та Луїсом. Це були два незабутні дні у Місті Вогнів, насичені яскравими враженнями. І не тільки тому, що Ейван наживо купався в улюбленій музиці. Ще до приїзду на фестиваль вони ознайомилися із програмою та визначилися заздалегідь, кого вони планують подивитися та послухати. Товкучки перед сценою не було, і не було потреби постійно перебувати там. А тому в їхній культурній програмі ще опинилися американські гірки, танцюючий під музику фонтан, акваріум, сенсорний басейн, нічні світлові шоу та Гранд-Каньйон. Така програма припала до смаку і Луїсу, для якого ця дивна музика дорослих була дещо нудною і незрозумілою. Ніч вони планували провести в готелі, але від цього плану залишилося лише три години на сон.

   Ейван дедалі більше дізнавався Джесі і дедалі більше дивувався, як міг не помічати її раніше. Інтелектуальна, чуттєва, дотепна… Спілкування з нею за останній тиждень залишалося таким природним і невимушеним, що йому здавалося, він знайомий з нею вже сто років. Поїздка на фестиваль дала зрозуміти обом, що їм частіше необхідно влаштовувати спільні вилазки із дому.

   Наступний робочий тиждень почався особливо насичено. Наступний етап досліджень у лабораторії передбачав величезну серію експериментів з вивчення відразу кількох важливих зон мозку приматів. Потрібна була надійна робота МР-томографа, а він, як на зло, з невідомих причин не утримував стабільно необхідну величину магнітної індукції в градієнтному полі. Ейван цілими днями безвилазно проводив час зі своїми приладами біля томографа. Він перестав заходити до Ребекки у віварій чи секцію стереотаксису. Декілька разів Ребекка навідувалася до нього сама, але щоразу він виявлявся не занадто схильним до того, щоб приділити їй достатньо своєї уваги.

   Ще він почав ловити себе на думці, що теми їхніх розмов порожні і нецікаві йому. Навіщо ж тоді він продовжує витрачати стільки свого дорогоцінного часу на балаканину з нею? Власне зрозуміло, що до цього його мотивують почуття і гормони, але все ж таки раніше він не замислювався в собі над таким запитанням. Можливо, генетична корекція мозку таким чином почала давати якийсь ефект? Однак він не може сказати, що почуття до неї стали слабшати. Швидше він став менше фокусуватися на них через розвиток інтересу до Джесі. А може, зараз він просто занадто заморочений робочими проблемами, які змушують особливо гостро відчувати нестачу часу?

   Ейван якраз встановлював градієнтні котушки, коли до нього вкотре зазирнула Ребекка:

   — Ти зовсім перестав заходити до мене… — чуттєвим голоском промовила вона.

   — Останнім часом я зашиваюсь із цим томографом, безглуздими котушками і взагалі… — щиро виправдався Ейван.

   — Давай тоді після роботи посидимо в якійсь кав'ярні?

   Ейван згадав, що сьогодні пообіцяв Джесі відвідати свіжу виставку сюра у Музеї сучасного мистецтва:

   — На жаль, сьогодні не можу, давай завтра?

   — І чим же ти будеш зайнятий сьогодні ввечері? — підозріло поцікавилася вона.

   — Їду на виставку до музею.

   — З ким?

   — З Джесі.

   — Це твоя домогосподарка?

   — Вона не домогосподарка.

   У цей момент до секції МР-томографії увійшов Метью. Він тихо спитав у Ребекки:

   — Ти вже сказала йому?

   — Ще ні, — так само тихо відповіла вона і знову звернулася до Ейвана, — Ейван, я потребую твоєї допомоги, — ласкаво почала вона. — Мозок бонобо – це якась запара. Нічого схожого на мозок щура. Без тебе мені не впоратися.

   — Та вже ж, бонобо – це не щур, — задумливо промимрив Ейван, не відриваючись від своєї роботи. — Хто б мені допоміг із цими котушками?

   — Ти ж не кинеш слабку дівчину в біді? — вона додала до своєї інтонації звичну грайливість.

   — Звичайно. Я дам хорошу пораду. У нашій базі на сервері є докладний атлас мозку всіх тварин, з якими ми працюємо, ще чудовий навчальний посібник з анатомічної будови, а також техдокументація та наукові публікації на цю тему. І може це здасться дивним, але знаючи мозок щура, не так вже й складно розібратися з бонобо.