1.

Любов – це допамінергічна цілеспрямована мотивація до формування парних зв'язків, регульована нейрохімічними речовинами у функціонально спеціалізованих ділянках мозку. (Визначення із нейробіології)

1.

   У секцію МР-томографії зазирнула Ребекка і, переконавшись у присутності там Ейвана, вимовила з жалісливою інтонацією:

   — Тільки ти здатний мене врятувати, — вона улесливо поглянула на нього, а потім кокетливо усміхнулася. — Я знову застрягла з калібруванням нейронавігатора.

   Ейван перервав монтаж наполовину закріплених градієнтних котушок томографа, і через секунду був вже поруч із білявою довговолосою лаборанткою. А ще через десять секунд ледь помітний аромат її парфумів провів його через короткий коридор лабораторії до секції сонарної нейрохірургії.

   Під навислою рамою стереотаксису лежав лабораторний щур, зафіксований у додатковій іммобілізаційній рамці на операційному столику. Тваринка лежала спиною догори зовсім нерухомо ще й тому, що була під загальним наркозом. Над її маленькою голівкою майже впритул навис компактний ультразвуковий зонд-датчик, сумірний з її розмірами. Ліва передня лапка була висунута вперед і закріплена навісу, щоб усі чотири пальчики були здатні вільно згинатися – п'ятий великий палець на передніх лапках у щурів редукований і виглядає як короткий обрубок. В основі хвоста була встромлена голка з тонкою прозорою трубкою від інфузійної системи для внутрішньовенного введення різних препаратів.

   Поруч на дисплеї системи керування стереотаксисом відображалося кольорове зображення мозку тварини з 25-кратним збільшенням. Зображення формувалося методом комп'ютерного суміщення даних із двох джерел – це попередньо виконана у високій роздільній здатності магнітно-резонансна томографія та сонографія у реальному часі.

   Ейван поглянув на екран і дружнім голосом промовив:

   — Ти трохи перескочила моторну зону.

   Він торкнувся трекболу і зрушив курсор на екрані у вигляді червоного хрестика приблизно на міліметр за показниками відносних координат у бік префронтальної зони. Комп'ютер виконав перекалібрування суміщеного зображення і наклав напівпрозору графіку з умовними мітками функціональних точок мозку. Хрестик на екрані змінив колір на жовтий, сигналізуючи, що стереотаксис перейшов у режим точного калібрування ультразвукового зонда. Ледь-ледь натиснувши на шар трекболу, Ейван встановив хрестик у точку m3fngr-l-2-043 і ввів команду: calibration- paw map. Зонд почав подавати короткі сфокусовані ультразвукові імпульси, промацуючи вказану ділянку моторної зони мозку. Незабаром вказівний палець тварини зігнувся і комп'ютер зафіксував знайдену точку. Ще хвилину процедура калібрування тривала повністю в автоматичному режимі. Після того, як по черзі зігнулися ще три пальчики на лапці тваринки, комп'ютер змінив колір курсору на зелений і перейшов у режим очікування подальших команд.

   — Тепер можна пересуватися в зону острівцевої кори і вводити вірусний вектор, — з почуттям задоволення сказав Ейван, передчуваючи похвалу від своєї молодої колеги.

   — Як у тебе так швидко виходить? — із захопленням вигукнула Ребекка. — Ти настільки ж добре орієнтуєшся в мозку, як і в своїй техніці.

   — Ну, мій інженерний фах – це техніка для нейрофізіологічних досліджень. За стільки років і нейробіологію довелося опанувати, — як найскромніше відповів Ейван, демонструючи своє буденне ставлення до цієї теми.

   Незважаючи на те, що Ейван дійсно пропрацював у цій галузі вже 12 років і встиг взяти участь у трьох великих наукових проектах з дослідження мозку, один з яких приніс нобелівку його керівникам, його широкі наукові інтереси ще до цього забезпечували йому досить глибокі знання не тільки у нейробіології. У коло його інтересів також входили еволюційна психологія та генетика, на яких він розумівся не гірше за свою техніку. Так чи інакше 37 років – це достатній вік, щоб добре освоїти різні наукові дисципліни та набратись професійного досвіду. Виглядало дещо незвично, коли керівники всіх трьох проектів активно зверталися за науковою консультацією до, на перший погляд, звичайного інженера, а в спірних питаннях нерідко його думка навіть ставала вирішальною.

   — Мені цього щурика мітити в групу на емпатію? — перепитала Ребекка.

   — Зараз Ленні проводить серію експериментів на соціальну поведінку. Отже, туди, — підказав Ейван.

   — Але на соціальну поведінку ми зазвичай модифікуємо передню поясну кору, — невпевнено промовила вона.

   — Не лише дзеркальні нейрони, а й безпосередньо емпатичні області мозку регулюють соціальну поведінку тварин. Колись здатність співпереживати постала як один із фізіологічних механізмів, що мотивує прояв турботи про своє потомство. Еволюціонуючи, емпатія стала відігравати роль у соціальних відносинах. А вигідні для виживання моделі соціальної поведінки своєю чергою зумовлювали подальшу еволюцію афективної та предикативної емпатії. Крім того, механізм, що формує прив’язаність батьків до своїх дітей, став у нагоді і в еволюції моногамії. Звідси з'явилася любов. Турбота про потомство, соціальна поведінка, емпатія, любов – тісно переплітаються у процесі еволюції. Щоб розібратися, як усе це працює на рівні нейрофізіології, ми зараз і перевіряємо серію наших гіпотез, — охоче пояснив він.

   — Ти стільки разів не відмовляв слабкій дівчині в допомозі, що я відчуваю, мушу якось віддячити тобі, — Ребекка обдарувала його своїм грайливим поглядом.