...

​— Ну чому саме він? З усіх студентів у цій величезній аудиторії викладач Кім мусив обрати саме його? — я майже благально подивилася на Сон Мі, коли ми вийшли в коридор після пари.

​Сон Мі співчутливо посміхнулася й похлопала мене по плечу:

— Подивись на це з іншого боку: Кай — один із найрозумніших на потоці, хоч і вдає з себе безтурботного баловня долі. Якщо ви не повбиваєте одне одного в перші три дні, у вас є всі шанси отримати найвищий бал.

​— Це якщо ми не повбиваємо одне одного в перші три хвилини, — буркотливо відповів я, перекладаючи важкі зошити з однієї руки в іншу.

​— Ненсі! — пролунав позаду той самий оксамитовий, дражливий голос, від якого в мене мимовільно сіпнулося плече.

​Я повільно розвернулася. Кай йшов коридором легким кроком, тримаючи руки в кишенях штанів. Навушники все так само висіли на шиї, а посмішка не сходила з його обличчя.

​— Бібліотека, третій поверх, за годину, — мовив він, зупинившись за крок від мене й трохи нахилившись убік. — Не запізнюйся. Я не люблю чекати, а наш спільний проект сам себе не напише.

​— А м'якше просити тебе не вчили? — я згодом склала руки на грудях, виклично глянувши йому в очі.

​Кай на мить примружився, а потім тихо хмикнув:

— Я не просив, Ненсі. Я призначив час. І... вдягни щось без плям від кави, добре?

​Він злегка підморгнув і, розвернувшись на підборах, пішов геть, залишивши мене з відкритим від обурення ротом.

​— Бібліотека, третій поверх, за годину, — мовив Кай, зупинившись за крок від мене й трохи нахилившись убік. — Не запізнюйся. Я не люблю чекати, а наш спільний проєкт сам себе не напише.

​— А м'якше просити тебе не вчили? — я склала руки на грудях, виклично глянувши йому прямо в очі.

​Кай на мить примружився, а потім тихо хмикнув:

— Я не просив, Ненсі. Я призначив час. І... вдягни щось без плям від кави, добре?

​Він злегка підморгнув і, розвернувшись на підборах, пішов геть, залишивши мене з відкритим від обурення ротом.

​— Оце так зухвалість! — обурено видихнула я, коли його постать зникла за поворотом.

​— Я ж казала, з ним буде весело, — посміхнулася Сон Мі, поправляючи свій рюкзак. — Не переймайся так, Ненсі. Кай просто звик контролювати все довкола. Але якщо ти покажеш, що маєш характер, він швидко змінить тон.

​Година пролетіла непомітно. Знайшовши потрібний кабінет у бібліотеці на третьому поверсі, я потягнула на себе важкі двері. Усередині панувала напівтемрява та тиша, яку порушувало лише тихе шелестіння сторінок. Кай уже сидів за кутовим столом біля великого вікна. На ньому більше не було піджака — лише біла сорочка з качуристо качаними рукавами до ліктів, а перед ним лежав розгорнутий ноутбук.

​— Рівно за дві хвилини до призначеного часу, — мовив він, навіть не піднімаючи очей від екрана, коли я висунула стілець навпроти. — Пунктуальність — це чудово, Ненсі.

​— Я прийшла сюди заради оцінки, а не ради твоєї похвали, — відрізала я, дістаючи свій зошит та ручку. — Тож давай одразу до справи. Які в тебе ідеї щодо стартапу?

​Кай нарешті повільно підвів голова. Його темні очі уважно сканували моє обличчя, ніби він намагався прочитати всі мої думки.

​— Ідеї? У мене їх повно. Але спочатку давай установимо правила гри. Проєкт робимо п'ятдесят на п'ятдесят. Ти не заважаєш мені з технічною частиною, а я слухаю твої пропозиції щодо маркетингу. Якщо виникає суперечка — вирішуємо її аргументами, а не емоціями. Згода?

​Він простягнув мені руку через стіл. Його долоня була великою, з довгими пальцями. Я секунду вагалася, згадавши ранковий дотик на сходах, але потім рішуче потиснула її.

​— Згода. Але якщо ти спробуєш спихнути на мене всю рутину — я розкажу викладачу Кіму, хто насправді зірвав презентацію.

​Кай тихо засміявся — цього разу це був щирий, теплий сміх, від якого у мене десь у середині все стиснулося.

​— А ти справді гостра на язик, Ненсі. Мені це подобається.

​Наші руки розімкнулися, але напруга між нами анітрохи не зникла. Навпаки — вона переросла в щось зовсім інше, від чого щоки знову почали зрадницьки червоніти.

Наступні пару годин минули у дивовижно робочій атмосфері. Попри всю свою пихатість, Кай дійсно виявився бісова грамотним хлопцем: він на льоту схоплював цифри та будував чітку структуру для нашого стартапу. Я ж взяла на себе візуальну концепцію та брендінг.

​Коли надворі вже почало сутеніти, а за вікном бібліотеки спалахнули перші вуличні ліхтарі, ми нарешті закрили ноутбуки.

​— На сьогодні все, — мовив Кай, солодко потягнувшись на стільці. Його біла сорочка злегка натягнулася на плечах, і я швиденько відвела погляд, удаючи, що дуже зайнята складанням ручок у той самий рожевий пенал.

​— Згодна, мій мозок уже відмовляється думати, — чесно зізналася я.

​— Тоді пропоную перерву. Тут неподалік є одна затишна кав'ярня з найкращим банановим молоком у місті. Ходімо, я частую.

​Я підозріло примружилася:

— Це що, спроба підкупити мене, щоб я зробила всю презентацію сама?