11.

Макс

Я не розумію, що зі мною відбувається. Відтоді, коли дізнався, що стану батьком, все пішло шкереберть. Хоча ні, не треба себе обманювати! Все пішло шкереберть ще тоді, коли я прийняв для себе одне неправильне рішення.

Я хотів компанію - я її отримав, зате втратив дещо більше. Не знаю, що це, адже ніколи не кохав, але, здається, Юля змогла розбудити в мені ці почуття. Можливо, і не кохання це, але щось точно є. 

Я не хочу її відпускати, не хочу втрачати, не хочу забувати. І справа зовсім не в тому, що Юля вагітна моїми дітьми. Хоча це також важливий факт. Ще до того як дізнався правду, зрозумів, що не готовий віддати її комусь іншому. Я зміг би виправити усе, якби одразу це робив. Та для початку наламав ще більше дров, образив її, хоча робив це тільки через злість на самого себе. Тепер Юля тримає дистанцію і має на це повне право. Але я впевнений, що і вона щось до мене відчуває, отже, не все втрачено. 

- Мені потрібно від'їхати на деякий час. Ти ще не збираєшся спати? - в голові з'являється дивна ідея, і я готовий втілити її у життя. 

- Ні, - Юля також здивована, але більше нічого не запитує. 

- От і добре, - підводжуся на ноги й швидко прямую у коридор. - Не бійся більше. Я скоро повернуся.

Поки їду ліфтом вниз, відчуваю піднесення. Останнє так було в той день, коли ми з Юлею поїхали за місто до Влада та Ілони. Виявляється, тільки поруч з нею я можу знайти свій спокій. Шкода лише, що тепер у мене немає права бути надто близько. 

На вулиці продовжується гроза і поки сідаю в машину, встигаю добряче намокнути. Зовсім на це не зважаю і швидко їду в бік цілодобового супермаркету. 

Всередині не так багато покупців. У таку погоду майже ніхто не готовий покидати свої домівки. І, напевно, я також ніколи не зробив би щось подібне, якби це не стосувалося Юлі. Складаю у кошик понад десять різних десертів і прямую до каси. Не хочу, щоб Юля довго залишалася одна. 

Коли повертаюся, гроза потроху вщухає. А коли підіймаюсь ліфтом на поверх своєї дружини, відчуваю легке хвилювання. Хочеться вірити, що Юля не розмаже ці десерти по моєму обличчі. 

Вона відчиняє практично одразу, тільки-но починаю дзвонити у дзвінок. Пропускає у квартиру, і я бачу у вітальні її подругу. Відчуваю легке роздратування, адже було бажання продовжити цей вечір удвох. 

- Привіт, Коршун! - кричить Ніка весело.

- Привіт! - стримано відповідаю. - Юль, я тут купив дещо… 

Передаю їй пакет з коробками - і дівчина розгублено розглядає мої покупки. Коли ж її великі очі зустрічаються з моїми, стає до біса приємно.

- Ти збожеволів? Навіщо стільки? - випалює емоційно.

- Я не знав, який саме тобі подобається, тому обрав кілька, - відповідаю. - До того ж ти не одна. З подругою поділишся. 

 - Дякую! - щиро випалює Юля.

- Я тоді піду. Ти не одна більше, і це тішить. 

- Ага, - киває дівчина.

- Бувай, Коршун! - знову кричить Ніка, і, попрощавшись з обома, я знову заходжу в ліфт. 

Ну що ж, здається, все не так і жахливо. Принаймні торт не опинився у мене на голові. 

Повернувшись у свою порожню квартиру, відчуваю гостру потребу у присутності тут Юлі. Здається, я переоцінив свій вплив, коли думав, що вона після першого ж кличу прибіжить сюди. Не побіжить. І правильно зробить! 

Приймаю душ і все думаю над  тим, як бути далі. Коли вперше почув, що стану батьком, чесно кажучи, злякався. Не планував цього, але, здається, доля сама підштовхнула нас до такого розвитку подій. Коли ж дізнався, що дітей там двоє, а не одна, злякався ще більше. 

Тільки от страх минув, а після нього з'явилося розуміння, що це… неймовірний подарунок. Я ж батьком стану, чорт забирай! І мушу визнати, що зараз навіть компанія не має такого великого значення. 

Повернувшись у вітальню, наливаю в келих віскі і тільки-но  збираюся випити, як несподівано хтось дзвонить у двері. Хоча, коли бачу на екрані домофону Влада, розумію, що цієї зустрічі варто було чекати.

- До завтра не міг почекати? - відчиняю двері і пропускаю дядька у квартиру.

- Подякуй, що я один, - заявляє Влад. - Ілона збиралася їхати зі мною і вправити тобі мозок.

- Здається, ти не розповів їй, що сталося насправді, - хмикаю і таки випиваю віскі одним махом. 

- Не розповів, - хмуриться дядько. - Я хотів лише, щоб ти не мучив Юлю. Щоб не використовував її у своїх іграх. А що вийшло в результаті? Вона вагітна! 

- Для мене це також було сюрпризом, - знову наливаю віскі у келих, але Влад забирає його у мене з рук. 

- Для Ілони ви просто посварилися, і не більше. Не хочу її хвилювати правдою, - серйозно заявляє Влад. 

- А може, боїшся, що також отримаєш на горіхи? - фиркаю. - Це ж не лише мої ігри, Владе. Твої також. Якби ти не змушував мене одружуватись, усього цього не було б. 

- Я провини з себе не знімаю, - каже твердо. - Я дійсно думав, що ти використовуєш Юлю. І мені здається, що ти сам так думав. Її вагітність стала несподіванкою для нас усіх. Як тепер плануєш діяти?