Ранок

МАЛИЙ
Давай підемо на ічку..
ВЕЛИКИЙ
Давай, але спочатку помийся і поснідай. І скажи мамі нехай тебе одіне.
МАЛИЙ
Добле..
Звичайний день. Таких багато в житті, це ті дні, про які в момент смерті, людина думає, що вона так толком і не жила..
В такі дні відчуття, що ти щось втрачаєш, або щось маєш зробити, але забув що.. Тобою крутить і в голові навязлива думка, що треба щось робити.. І така якась пелена навколо тебе, ніби ти в театрі, а навколо тебе розвішані декорації, які постійно міняються і все це відбувається за певним шаблоном.. І таке відчуття, що шаблон цей повністю залежить від тебе..
Але декорації такі реалістичні, що ти майже віриш, що вони і є та реальність про яку всі говорять.. І ще, так получається, що від цих декорацій залежить, яку роль ти зараз розігруєш в цьому театрі, хоча ти розумієш, що ти не зобовязаний грати, але в туж саму мить ти забуваєш це і продовжуєш грати.. 
А так получається, що це і є твоя зона комфорту, з усіма цими декораціями і ролями.. І так все складається, що в тебе нема часу зупинитися, перестати ламати комедію, подивитися навкруги, дійсно побачити цей театр, ці декорації, побачити ту роль, яку ти розігруєш раз за разом, чи годину назад, чи вчора..
Ооо, як би ти міг зупинитись.. Ти б побачив..
Але тобі страшно.. Страшно виходити за межі зони комфорту. Страшно робити то, що хочеться, а не то що треба, страшно не відповідати сподіванням інших відносно тебе, страшно зробити якусь дурницю, страшно помилитися, страшно виявитись смішним, страшно відкритися і полюбити бо можуть наплювати в душу, страшно не встигнути кудась, страшно прийти заскоро, страшно виглядати гірше на фоні інших, страшно щоб твої діти не були гірші ніж інші, страшно одітися не так, страшно.. cтрашно.. cтрашно..
Але то таке, всі так живуть.. І взагалі, що ти тут згущаєш краски, нічого я не боюся. І день нормальний, коби не гірше.. Сонце світить, руки ноги цілі, ось малий на річку проситься, піду з ним, покупаємось і вже день зарахований, а то страшно, страшно, тьфу..
ВЕЛИКИЙ
Малючок ти готовий?
МАЛИЙ
Се ні..
ВЕЛИКИЙ
Давай скоріше, бо я не вспію на зустріч. Буду чекати тебе на вулиці..