23.

Було б правильно запитати у нього, що відбувається, але я не змогла. Просто втекла в кімнату, коли зрозуміла, що не можу й слова вимовити. 

Довго сиджу на ліжку і, приклавши пальці до губ, намагаюся зрозуміти навіщо він це зробив. Та чим більше намагаюсь, тим менше щось розумію. Уявлення не маю, як тепер дивитися йому в очі і що взагалі варто робити. Цей поцілунок зруйнував і так хитку рівновагу між нами. Цікаво, а сам  Макс це розуміє?

Прокинувшись наступного ранку, дуже хочеться, щоб Коршун поїхав на роботу і ми не бачилися. Але згадавши, що сьогодні, взагалі-то, вихідний, я зрозуміла, що побачитись нам таки доведеться, а можливо, і поговорити. 

- Доброго ранку! - вітаюся, коли бачу його на кухні, і наливаю собі каву в чашку. 

- Чому так офіційно? - Макс відкладає вбік планшет, у якому ще хвилину тому залипав, і тепер зацікавлено мене розглядає. 

- Нормально, - знизую плечима і ховаю погляд у чашці. Сьогодні Коршун виглядає значно краще. Видно, що виспався і відпочив, а пластир на брові та ранка на губах тільки додають йому брутальності.

До речі, про губи! І чого це я залипаю на них уже кілька секунд? Коли реальність доходить до голови, різко відводжу погляд і червонію до кінчиків вух. Макс точно бачив, як я розглядала його! Як же соромно!

- Сьогодні ми їдемо до Влада та Ілони. Вони хочуть, щоб ми трохи відпочили, поплавали в басейні. І шашлик посмажимо, - заявляє Макс, а я зараз на все готова погодитися, лиш би ці переглядання закінчилися. 

- Я не проти, - випалюю швидко, хоча якщо подумати, то моєї думки ніхто й не запитував. 

- Тоді дочекаємось Соню і поїдемо. Скоро Олег її привезе, - Макс тягнеться за серветкою, котра лежить на столі, а я роблю те саме. Наші пальці торкаються одне одного - і в мене перехоплює подих. Першою забираю руку і, від гріха подалі, ховаю обидві кінцівки під стіл. - Послухай, Юле! З приводу… 

- Я краще піду збиратися! - розумію, до чого він веде і підскакую на ноги. Мені до божевілля ніяково говорити про те, що сталося вчора. А ще в глибині душі я зовсім не хочу почути, як Макс скаже, що це була помилка… 

Здається, я таки починаю щось до нього відчувати, і це… погано. Ми просто двоє абсолютно різних людей, котрі уклали договір. Мине три місяці - і все закінчиться.

Лише в кімнаті за зачиненими дверима вдається перевести подих. Швидко збираю в сумку все необхідне і головне… купальник. Не думаю, що зможу одягнути його перед Максом, але візьму про всяк випадок. 

Коли повертаюсь у вітальню повністю готова, зустрічаю там Соню і Олега. Дівчина сидить на дивані, обхопивши себе руками, а от вчорашній іменинник перебуває у чудовому настрої. 

- Привіт, Юле! Чудово виглядаєш! - він міцно мене обіймає, а я помічаю, що і йому дісталося учора. Подряпина на щоці доволі помітна. 

- Привіт! - чесно кажучи, Олег мені подобається, а от те, що між нами така тісна близькість зараз - не подобається Максу. Він розглядає нас так похмуро, наче збирається вбити. 

- Як ти після вчорашнього? Вдалося заспокоїти нашого Макса? - я сідаю на диван поруч з Сонею, а Олег продовжує запитувати те, що сильно мене бентежить. - Хоча… за його вбивчим поглядом можна зрозуміти, що примирення не було. 

- Не твоя справа, Олеже! - бурчить Макс. - Дякую за Соню. Далі ми самі. 

- Проганяєш мене? - хмикає. - Бачиш, Юль! Ревнує тебе твій чоловік! Отже, кохає!

- Вали вже! - Коршун штовхає друга в спину, і той таки залишає вітальню, голосно регочучи. Мені ніяково після його слів, хоча є ймовірність, що в них є частка правди. 

Поки Макс не повернувся, вирішую поговорити з Сонею. Дівчина здається дуже засмученою, і певною мірою я її розумію. З Олегом їй точно нічого не світить. Хоча я можу і помилятись.

- Пробач, що втягнула тебе в це, - говорить першою. - Сподіваюсь, Макс не сильно розізлився. 

- Не переймайся! Все гаразд, - хочеться хоча б якось її підтримати. 

- Ти розчарувала мене, сестричко! - Макс повертається через хвилину й одразу нападає на Соню. - Може, настав час подорослішати, га? 

- Максе, - дівчина схлипує, а мені ще більше хочеться її підтримати. 

- Ти зараз робиш помилку! Соні підтримка твоя потрібна! - встаю на ноги з усією рішучістю, на яку здатна. 

- Тебе забув запитати! Хочеш навчити мене, як поводитись з власною сестрою? - гиркає Коршун і дивиться на мене таким поглядом, наче це я проблема всіх його бід. - Ходімо! Треба їхати!

Макс першим залишає квартиру, а ми з Сонею за ним. Дівчина забирає свою валізу і, швидше за все, планує залишатися в Ілони з Владом. Поки їдемо ліфтом вниз, відчуваю шалене напруження, що панує між нами. У бік Макса не дивлюсь. Те, яким тоном він говорив зі мною сильно зачепило. Наче я порожнє місце… Хоча, можливо так і є.

Ілона з Владом зустрічають нас радісно і по черзі обіймають. Звісно ж, від них не приховується зовнішній вигляд Макса, а саме його розбите обличчя. До речі, мушу визнати, що в білих шортах і такого ж кольору футболці Коршун виглядає просто неймовірно. 

- Ходімо, люба! Проведу тебе у кімнату! - Ілона бере мене під руку і заводить в дім. - У вас з Максом все добре? Він такий напружений, та й ти сама не своя.