Наступний ранок почався дуже сумно, адже дівчина не знала як сказати чоловікові , що у неї рак зіниць. Впершу чергу вирішила зустрітися з Вірою і все їй розповісти.
Подруги зустрілися у їхньому улюбленому кафе напроти салону " У Арчі". Агата сиділа вся в сльозах коли прийшла Віра.
- Привіт, чому ти плачеш? Що сталося?
- Віро... Я тобі вчора не всю правду сказала за лікарню. Мені потрібно щоб ти дала обіцянку.
- Яку? Що сталося? Агато, не мовчи!
- Пообіцяй, що подбаєш про Ростика і Златусю коли мене не буде.
- Тобто ? Агато, про що ти говориш? Ти можеш пояснити нормально? Дуже схвильовано сказала Віра.
- Пообіцяй...
-Обіцяю, а тепер скажи що таке?
- Розумієш, просто у мене серйозні проблеми зі здоров'ям і я можу не вижити...
- Що таке? Чого це стосується?
- У мене рак зіниць. Це спадкова хвороба...
- Тобто? У тебе в сім'ї була в когось така хвороба?
- Так, у мами.
- Але ж твоя мама слава богу жива і здорова.
- Це не моя справжня мама.
-Що???
-Так,це сестра моєї справжньої мами. Я вчора лише це дізналася.
- Ого, ну до цього повернемося пізніше.
Скажи, а операцію зробити можна ???
- Можна, але на це піде дуже багато грошей, і не факт що допоможе.
- Ну і що , що грошей піде?? Шанси є, потрібно їх використовувати.
- Ні, у нас немає такої суми грошей...
- А скільки потрібно?
- Багато, дуже багато.
- Скільки?
- 20000$.
- І ти вважаєш що це великі гроші порівняно з твоїм здоров'ям?
- Але у нас їх немає.
- Дівчинко моя, а я для чого?
- Тобто ти? У тебе свої турботи .
- Ні,я готова оплатити твою операцію, ти будеш жити.
- Але... Ні, я не можу взяти такі гроші.
- Дурненька, ти мені як сестра і я не уявляю свого життя без тебе.
- Віро, ні. Я не можу взяти у тебе гроші.
- У нас навіть донора немає.
-Нічого, ми знайдемо тобі найкращого донора і ти будеш жити. Чуєш, ти будеш жити. Зі сльозами на очах обнімаючи подруга промовила Віра.
- Я ж ще навіть Арсенові нічого не казала. Я боюся, а якщо він дітей залише?
- Дурненька, не думай про таке. Він тебе любить і буде з тобою до кінця.
Віра і Агата попрощалися. Хвора дівчина прийшовши додому почала готувати вечерю і чекати на чоловіка з роботи. Не знаючи, як вона йому має все розповісти.
- Привіт люба, як твій день ?
- Привіт коханий, нам потрібно серйозно поговорити.
- Кохана, давай не сьогодні, я дуже стомлений.
- Арсен, я тебе дуже прошу. Я приготувала вечерю, нам потрібно поговорити. Це дуже важливо!
- Ну добре, ходімо.
Дівчина накрила на стіл і почала розказувати про те, що у неї сталося. Чоловік слухав і просто не міг повірити, що Віра готова їм допомогти.
- Кохана, ти мусиш жити. І ми все для цього зробимо!
- Ти розумієш, шанси вижити не великі.
- Нічого, ми попробуємо все що лиш буде можна. Ти будеш жити,чуєш мене?
Лиш одне питання, де ми донора знайдемо.
- Я не знаю. Це людина, яка має бути мертвою і група крові має співпадати.
- Я завтра ж подзвоню в найкращу клініку у місті. Тебе прооперують найкращі лікарі країни і знайдемо тобі, найкращого донора. Чоловік поцілував жінку і сказав , що любить її і ніколи не відпустить.
Всю ніч хлопець думав про те, що у нього одна група крові із Агатою , і на ранок вирішив піти у поліклініку до лікаря , в якого лікується Агата. Він прийняв серйозне рішення і зрозумів, що тягнути нікуди.
- Доброго дня, я чоловік Агати Сергієнко.
- Доброго , ви щось хотіли?
- Так, ми готові робити операцію.
- Це чудово, але ж потрібно знайти донора.
- Я готовий ним стати.
- Але ж ... У вас маленькі діти. Як ви так можете вчинити ?
- Для неї я готовий на все. Лише нехай вона буде жива.
- Якщо ви прийняли таке важливе рішення, то ви справжній чоловік.
- Але при умові, Агата немає знати, що донор це я.
- Добре. Давайте так, ви все ще разок обдумаєте , і завтра прийдете.
- Я все обдумав. Коли має бути операція і що мені потрібно робити?
- Ну як можна швидше потрібно зробити. Завтра прийдіть з дружиною і все обговоримо.
- Добре, я вас зрозумів. До зустрічі!
Арсенові не вірилося що через декілька днів його не буде в живих. І він більше ніколи не обніме своїх дітей та не доторкнеться до коханої дружини. Важко в це повірити, але чоловік не міг допустити того, щоб діти залишилися без мами...
Наступного дня Агата з Арсеном прийшли у лікарню домовлятися про день операції.
- Лікарю, а як же донор? В мене немає донора.
- Є.
- Що? Ви знайшли донора?
- Так, знайшов.
- І хто ж це такий, який готовий віддати своє життя за мене?
- Вибачте, але він просив залишитися анонімним.
- Якщо ви ще з ним зустрінетися, то передайте йому, що я дуже вдячна що він готовий пожертвувати собою. І якби могла то, б віддячила прямо зараз.
Арсен все це слухав і просто не міг стримати сльози. Вона була такою щасливою і навіть не вірила в те, що вона буде жити.
Після розмови Агата пішла знову на зустріч із подругою, а Арсен залишився в лікарні оформляти усі документи.
- Віро, привіт, як ти?
- Привіт, Агато, все чудово! Мені знайшли донора, через три дні операція.
-Супер, Агаточко, я дуже рада. І я не можу повірити що скоро буде все добре.
Подруги обнялися і говорили про все на світі, адже були дуже щасливими, адже це їхня не остання зустріч...