Сподіваюся тобі там добре...

Ось і настав той час коли маленькій Лолочці настав рочок. Якими щасливими були батьки. Прийшло багато гостей, друзів ну і звичайно неочікуваний гість свята - Адам.
Віра накривала на стіл, як раптом почула дзвінок у двері. Вона відчинила і побачила на порозі батька Лоли - Адама.
Він був з повними руками подарунків для дівчинки і квітами для її мами.
- Ти що тут забув ?
- Це я його покликав, обізвався Артур. Він її батько і має повне право бачити свою доньку.
- Що?Ти не проти?
- Ні звичайно, просто на це буде відведений певний час.
- Ну, тоді проходь, там вже майже всі зібралися.
Зайшовшо в кімнату хлопець з усіма привітався і пішов до маленької квіточки. Як він на неї дивився, його руки тремтіли тримаючи її. 
- Яка ж ти прекрасна, дівчинко моя. Зі сльозами на очах сказав Адам.
- Тато , з посмішкою промовила маленька красунечка, не розуміючи ще нічого.
- Що ? Ти сказала до мене тату? Віра, Лола сказала до мене, тату.
Яким щасливим був Адам. Він вирішив , що більше ніколи її не залише. І аж тепер зрозумів, яким дурнем він був. 
- Ну все, ходімо за стіл, зайшовши до них у кімнату сказала дівчина.
- Віро, зачекай. Вибач мене, я був дуже дурним, коли вчинив так. Якби я знав що ти вагітна, я б ніколи таке не зробив.
- Ходімо, відповіла дівчина.
Всі дуже були здивовані бачити хлопця, адже Віра завжди була проти Адама. І тим більше зустрічі їхньої з донькою. 
- Шкода що мама не бачить, яка вона вже доросла. Сумним голосом в душі промовила дівчина.
- Я вже мабуть піду, спасибі за гостину але мені пора.
- Адам , зачекай я проведу тебе .
В коридорі Адам і Віра ще говорили. Хлопець попросив її щоб вони завтра зустрілися в парку, але без її чоловіка. Лише вона і її донечка. 
- Вибач, я завтра не зможу, в нас сімейний день. Давай після завтра.
- Ну добре, давай. 
- Тоді у парку на...
- На нашому місці.
- Це вже не наше місце, тобі пора.
- Віро, скажи , ти щаслива з ним?
- А у відповідь мовчання...
- Значить не щаслива, так чому живеш з ним?
- Щаслива моя донька, а це для мене саме головне. А чому ти взагалі прийшов? Де твоя дівчина ?
- Її немає, ми розійшлися. Я зрозумів, що нікого крім тебе не люблю.
- Нічим не можу допомогти. Все, бувай, вихід там.
- Але...
- Ніяких але. Ти зараз договоришчя до того що, я не прийду з дитиною у парк.
- Добре, вибач. 
Як же хотіла Віра, щоб він її поцілував, притулив до себе і ніколи не відпускав. Душа кричала, а сказати вона цього ор могла.
Хлопець вже хотів закривати за собою двері, як раптом зупинився, повернувся і поцілував дівчину.
- Ти що, припини , а якщо хтось побачить, Арчі не дай Боже. Все, йди.
Випираючи хлопця сказала Віра.
- Я тебе люблю і буду завжди з тобою. Сказав на прощання Адам.
Йшовши додому хлопець всю дорогу думав про неї. Заздрив Артурові, адже він приходить додому і на нього чекає кохана людина і маленьке щастячко у колисочці. Тепла атмосфера та турбота кругом нього.
А у нього що? Він прийшов у квартиру, де немає нікого з людей. Сам. Ні підтримки, ні допомоги, ні турботи. Як же сумно жити самому. 
Віра також думала всю ніч про хлопця, адже дуже сильно його любила . І колись мріяла про сім'ю з ним. Адже це людина, яку вона кохала понад усе. А тепер, вона не може бути з ним через свою ж дурість. 
Настав той день коли дівчина мала зустрітися з хлопцем у парку.
Чесно кажучи, дівчина чекала цієї зустрічі понад усе.
Хлопець прийшов з квітами та звичайно ж зі смачненьким для маленької Лоли.
- Привіт, чудово вигядаєте.
- Привіт, спасибі!
- Як пройшов твій день? 
- Чудово, а твій?
- Був поганим до поки вас не побачив.
- Ну Спасибі!
- Віро, вислухай мене , я тебе дуже прошу .
- Якщо ти хочеш повернутися до нас, то знай, нас більше немає. Є ти і я окремо. З донькою я не буду заперечувати вам бачитися, але разом ми не будемо. Такщо нам немає про що розмовляти.
- Віра, ти не розумієш як це важко приходити додому де нікого немає. Хоча там мали б бути ти і Лола. Я телепень , дуже великий. Давай все повернемо, я ж знаю, ти мене кохаєш.
- Ні, як би я тебе не кохала я не буду з тобою . Лолі подобається коли поруч з нею Арчі. Вона його любить і називає батьком. Він був з нею майже весь час, коли мені було погано. 
- Але ж ти його не кохаєш.
- Так, я його не кохаю. Але я не дозволю собі ніколи так з ним зробити.
- Що? Ти ж казала що любиш, а тепер так? 
- Артур , я все поясню!
- Нічого, не потрібно пояснювати, будьте щасливі разом...
- Але... Ти не так зрозумів, я хочу бути з тобою.
- Ні, це все маячня. З Лолою я буду завжди, вона мені як рідна донька, але бути з тобою через доньку я не збираюся. Все, вибач, мені потрібно йти.
Хлопець розвернувся і пішов. Дівчина почала його наздоганяти залишивши дитину на Адама.
- Арчі, зачекай, я ж хочу бути з тобою. 
Хлопець сім в машину і поїхав.
До вечора його не було дома, дівчина дуже хвилювалася, адже зрозуміла , що не уявляє життя без нього . Не знаючи що думати вона обдзвонила всіх друзів його, на роботу, але його нігде не було. Залишилося чекати. Віра заснула в руках з телефоном. Рано розбудив її дзвінок з невідомого номера.
- Ало.
- Доброго ранку, мені дуже шкода це казати, але Артур Адамбаєв загинув в аварії цієї ночі.
- Що? А це хто?
- Вас турбують з центральної лікарні, будь добрі, повідомте його батькам.
В дівчини просто чуть не зупинилося серце. Залишивши дитину на батька. Вона негайно виїхала до лікарні, де вже чекали батьки Артура.
- Що з ним? Скажіть що він живий. Прошу, скажіть що він живий, криком кричала дівчина.
- Ні, Віро, він загинув. Тихим голосом сказала його мати. 
- Такого не може бути, як ? Чому? Нііі, прошу, тільки не він. На колінах страждала дівчина. 
- Вірочко, дівчинко, заспокойся. Мені також дуже важко, це мій єдиний син. 
- Він був п'яним за кермом і виїхав на фуру. Машина побита, а його не встигли врятувати, він просто весь був в переломах і плюс серце слабке.
- Я не вірю, ще одна людина дорога мені пішла з мого життя. Як таке могло статися? Не розумію, чому саме зі мною таке стається. Дівчина не мала сліз плакати, вона просто кричала криком душі.
Пройшов місяць з того часу як Артура немає...
- Ну що, ж , привіт любий. Вибач за все що я тобі зробила поганого. Лолочка дуже сумує за тобою. Завжди запитує де тато? Я відповідаю , що ти там, де дуже добре. І що ти на нас дивишся з гори. Вона хоча й маленька, але тепер знає, що у неї є Ангел Охоронець і все дивлячисб на небо показує ручками " там тато". Нам тебе дуже не вистачає хоча пройшло вже дуже багато часу. Я тебе люблю і завжди буду пам'ятати веселим і завжди усміхненим. Я все пам'ятаю, нашу першу зустріч, як ми салон відкривали. Все... Мені потрібно бігти, там вже на мене чекає Лола. Ми тебе дуже любимо. Сподіваюся тобі там добре, дивлячись на небо говорила дівчина. Поставила квіти на могилу і пішла додому...