Зустріч світів

Так і проходили останні дні Віри-в сльозах та звинуваченнях. А час йшов. Ось вже й літо майже доходило до кінця. Дівчина все сумувала. Одного разу вирішила подзвонити до подруги і попросити вибачення, хоча її провини не було в тому, що сталося, адже Агата прийшла до неї ,коли їй було дуже погано і вихвалялася тим, як вона провела свій час на морі. Не дуже приємно було слухати!.
- Привіт, Агато!
- Привіт, Віро!
- Вибач мене ,будь ласка, за той випадок, я не хотіла , щоб так вийшло. Але й ти мене зрозумій, мені було погано, коли ти прийшла.
- Нічого, все добре. Це ти мене вибач, я не хотіла ,щоб так сталося , і не подумала, коли це говорила. Давай зустрінемося?
- Давай, я дуже за тобою скучила. Вже останні дні літа, а ми все пропустили. 
- Мені дуже шкода , що так сталося. Ну давай сьогодні, тобі вийде?
- Так звичайно, тоді за годину в парку, на нашому місці?
- Так люба, до зустрічі!
- До зустрічі!
Телефона розмова була дуже короткою, але хорошою. Віра дуже хотіла зустрітися з подругою і нарешті підняти собі настрій, адже не могла ж вона завжди сидіть дома і нікуди не виходити.
Дівчина привела себе у порядок, красиво вдягнулася, нафарбувалася. Та за годину пішла на призначену зустріч.
- Привіт, моя хороша, нарешті ми зустрілися, я дуже за тобою сумувала. - обіймаючи подругу, сказала Агата.
- Привіт ,дорогенька, я також сумувала. - відповідаючи взаємністю, сказала Віра.
- Що у тебе нового, як твої справи? 
- Нічого нового немає, я все літо пролежала дома у сльозах. А у тебе як справи? Ти ще з Арсеном?
- Так, звичайно. Ми дуже стали близькі. Він був завжди поруч, коли ми з тобою не спілкувалися. Адам не появлявся?
- Ні... Я вже й про нього перестала згадувати, мені було не до цього. 
- Подруго, можливо тобі зараз буде важко, але давай я тебе познайомлю з братом Арсена. Правда я його не знаю, але Арсен казав, що він хороший і не проти би був познайомитися з хорошою дівчиною. Плюс тобі потрібно відволіктися і трішки відпочити.
-Я не знаю, чи варто... А якщо це ще одне розчарування? І я знову потім буду страждати? Ні, не варто.
- Подруго, все буде класно. Не переживай. Завтра я скажу Арсенові щоб брав із собою брата. І ми погуляємо всі разом. І нічого не хочу слухати.
- Ну Агато, ти як завжди у своєму репертуарі. Ну кажи.
- Як я тебе люблю, обіймаючи подругу, сказала Агата.
Дівчата розмовляли майже пів ночі, гуляючи по парку. Адже вони не бачилися майже місяць.Агата розповіла їй про все, що з нею сталося за цей короткий час. А Віра уважно слухала і дивилася на нічні зорі.
Наступного дня Віра прокинулася нарешті з хорошим настроєм. Дівчина дуже хотіла завести собі собачку. І встаючи з ліжка, вона почула гавкіт у сусідній кімнаті. Дівчина дуже зраділа, адже це її мрія з дитинства , і її нарешті виконали. 
- Познайомся ,донечко, це Мальвіна, твоя нова подружка. 
- Мамусю, татусю, це найкращий подарунок. Це найщасливіший день у моєму житті. Я дуже давно хотіла собаку. Яка є вона мила. Я вже її обожнюю. 
Згодом Дівчина пішла гуляти з собачкою і поспішила розповісти про це подрузі.
- Доброго ранку, Агата, у мене таке сталося!
- Доброго ранку, подруго, невже? Ти посміхаєшся? Я вперше за довгий час відчуваю, що ти щаслива. Що трапилося?
- Мені батьки купили собаку. Яка вона красива і мила, я не можу просто.
- Вав, класно, я рада за тебе. Ти не забула що, сьогодні ми йдемо гуляти з Арсеном і його братом?
- Ні , не забула, а коли??
- Давай я до тебе прийду біля 18:00 і разом підемо і в парку з ними зустрінемося?
- Чудова ідея, давай, я буду чекати. Добре рідненька, я побіжу, бо у мене ще багато справ! Гарного дня тобі!
- Щиро дякую, тобі також.
Вечір підкрався дуже швидко і прийшов час вдягатися на прогулянку. Цей раз Віра вирішила не дуже нарядно вдягатися. Вдягнула білі широкі джинси, білу футболку, джинсовий піджак та обула білі кросівки. Вона була дуже красивою. Її волосся ніжно розляглося по її спині. Агата вдягнула своє гарне плаття, білі кросівки а також джинсовий піджак. Підходячи до парку, Віра дуже почала хвилюватися і говорила, що їй не варто туди іти, що вона йому не сподобається і що досі любить Адама. Подруга її дуже просила йти, і подруга послухала. Але коли вони прийшли і Віра побачила хто брат Арсена , то у неї просто відняло мову, вона не знала ,що сказати, хоча мала дуже багато запитань. Так,перед нею стояв Адам,який також не знав ,що їй сказати, вони дві хвилини перекидалися поглядами і мовчали. 
- Що ти тут робиш? - Запитала Віра.
- Віро, вибач мене, я не хотів так зробити...
- Не хотів? Як не хотів? Зробити боляче? Тоді навіщо ти взагалі появлявся в моєму житті? Скажи? Навіщо ти, забрав у мене всі мої почуття? Навіщо ти перше закохав у себе а потім пропав, що я тобі поганого зробила?- Перебивши, почала задавати питання Віра.
- Я не хотів зробити тобі боляче, я..
- Що ти? Кажеш не хотів, але зробив... Я не хочу більше тебе слухати і бачити. Все, забудь мене. Ну , впринципі ,ти вже забув, якщо погодився піти на зустріч.
Все, бувай!
Дівчина обернулася і просто йшла вперед, сльози ріками стікали по її щоках, вона просто була шокована. Як він міг так зробити з нею. Почався дощ, ляла дуже сильна злива, а дівчина все гуляла сама . Їй було байдуже на дощ. Прийшовши додому, з неї стікала вода, неначе з відра.
Адам не знав, що їй сказати, адже він знав , що подругою його дівчини буде Віра. І готувався до розмови, але коли він її зустрів, все неначе пропало. Він все забув. Як це важко, коли з мільйонів слів не можеш підібрати потрібного. 
- Що це було? Твоя подруга знає мого брата? - запитав Арсен, коли вони з Агатою залишилися у двох.
- Так, твій брат вчився з нами два дні в коледжі і дуже їй сподобався. Дівчина вважала, що не потрібно все розповідати, це особисте їх, тому і не сказала.
- Нічого собі, незнав.
- Відвези мене, будь ласк, додому, у мене немає настрою на прогулянку,завтра погуляємо.
По дорозі додому Агата мовчала . Їй просто було шкода подруги. Чомусь вона переживала, а тепер і ненавиділа себе за те, що не побігла за нею у парку.
- Ну все, ми приїхали. Завтра зустрінемося?... Агато, не мовчи.
- Так, звичайно. Здзвонимося. Ну бувай. Поцілувавши хлопця, дівчина вийшла з машини, захлопнула двері . Але потім різко повернулася.
- Ти щось забула ? Запитав Арсен.
- Ні, не забула. Нам потрібно поговорити. Я тобі збрехала... Віра знає Адама не тільки з коледжу. Він її залишив. Запросив на побачення одне, вона погодилася. На наступний день в них знову мало бути побачення, але Адам пропав , не відповідав на дзвінки, на смс, а через день взагалі забрав документи з коледжу, не давши про себе нічого знати. Віра дуже страждала, бо покохала його з першого погляду і їй здалося що це взаємно. Тому, ми мусимо їх помирити, чомусь мені здається, що вони мають бути разом.
- Я не знав ,що все так заплутано. І що ти пропонуєш робити ?
- Завтра ти говориш Адамові, а я Вірі, що хочемо зустрітися з ними, але Адам немає знати про неї, а вона про нього. В парку на нашому місці. Там вони і зустрінуться і поговорять. Їм стане легше.
Ну все коханий, я біжу, ще подзвоню до подруги, розпитаю як вона там. Папа.
- Бувай кохана, до завтра!