Канікули розпочато ❤️

-Нарешті довгоочікувані канікули. Я думала, що вже ніколи не закриємо цю сесію. Які плани на літо Агато?- Промовила Віра.
- Так, я також рада що сесія нарешті завершилася, та щей як гарно. Незнаю, особливих планів немає, адже у мене тепер є Арсен і я не зможу його залишити. А планувала полетіти до тітки у Америку. А вже буду сидіти вдома. А твої плани які?
- Незнаю, тут мене блищих два з половиною місяці нічого і ніхто не тримає. Думаю що, побулу ще два тижні дома і поїду до бабусі у село. Відпочину від міста і проблем. 
- Сподіваюся що ти не будеш забувати мені телефонувати. Доречі, є ідея, оскільки сьогодні в нас свято, то пропоную влаштувати дівочий вечір. Посидимо у двох, подивимося фільми, згадаємо про все хороше і забудемо усе погане. Запропонувала Агата.
- Вибач, Агато, у мене немає настрою. Давай іншим разом. Я хочу просто прийти додому і залишитися сам на сам із своїми думками.
- Ти дальше думаєш за Адама? Навіщо? Ти ж лише собі робиш гірше, він не заслуговує на те, щоб ти так страждала через нього. Він тебе покинув, а ти дальше думаєш про нього.
- А може в нього дійсно щось сталося? Може це все не просто так?
- Ну що у нього могло статися? Він здоровий хлопець, який мав летіти у Америку. Чуєш, летіти у Америку. - Наголосила Агата.
- Можливо ти і права. І він просто вирішив погратися мною, а я тут вбиваюся через нього. Ну добре, я більше не буду про нього згадувати.
- Ну от і добре, підшукаємо тобі ще кращий варіант чим Адам. То що, на рахунок сьогоднішнього вечора?
- Ні, Агато, я хочу все таки посидіти дома сама. У мене немає настрою. Давай завтра вже кудись сходимо?
- Ну тоді добре, значить я піду з Арсеном , він кликав мене у клуб.
- Гарного вечора, подруго! Ну все, я побігла , мене дома батьки чекають.- Обійняла подруга Віра.
- Спасибі рідненька, я також побіжу, мені ще потрібно вирішити у чому йти сьогодні.
Ну звичайно, що Віра обманула Агату, і її дома ніхто не чекав, просто їй було боляче слухати, як вона говорить за свого Арсена. А їй і поговорити немає про кого. Коли Віра почала розмову про Адама, подруга зразу говорила, який він поганий. Можлива вона і була права, але Віра не хотіла цього визнавати , тому що й досі кохала хлопця.
Сидячи двома Віра подумала собі, а чому би їй не зайнятися чимось корисним, і як завжди взяла до рук свою улюблену книгу , увімкнула музику, вдягнула навушники і читала майже до самого вечора. Допоки батьки не прийшли з роботи і не покликали її вечеряти. 
Агата тим часом, вдягалася в клуб, навіть не підозрюючи про те, як подрузі погано і самотньо. Весь вечір вона провела з коханим хлопцем, який був готовий заради неї на все. І вона його кохала. 
- Любий, як ти вважаєш, яку сукню завтра краще вдягнути до Віри, ось цю, чи ось цю? - Проводивши дефіле по хаті запитувала дівчина.
- Кохана моя, ти і в тій, і в тій красуня. - Пестливо говорив Арсен.
- А як ти вважаєш куди краще поїхати на відпочинок на море чи у гори? - Протилежним запитанням заговорив хлопець.
- Я вважаю що на море, засмагнути можна, покупатися. Ой, на морі зараз дуже добре.
- Ну тоді які проблеми, ти поїдеш за мною на море ? Ні, навіть не так. Ти поїдеш зі мною на море і крапка. - Стверджував Арсен.
- Що? Ти запрошуєш мене поїхати з тобою на море? Як це неочікувано, я дуже здивована. А коли їдемо?
- Ну я справи ще деякі маю, думаю через десять днів. Тобі так буде зручно?
- Але є я навіть з твоїми батьками не знайома, може їм буде не приємно їхати з незнайомою їм дівчиною на сімейний відпочинок.
- У мене немає батьків... 
- Вибач, я не знала...
- Та ні, все добре. 
- А що з ними сталося?
- Моя мама померла коли я ще був дуже маленький. Ми тоді ще жили у Америці і вона була хвора на рак. Клімат, їй не підходив і у неї вискочила якась смертельна пухлина на серці. Спасти її міг лише переїзд сюди. Батько купив тут дім і ми вже мали їхати через декілька днів, але вона недожила. Одного дня по дорозі на роботу їй стало погано. Тато хотів відвести її у лікарню , але не встиг, по дорозі вона померла в нього прямо на руках. Ми малі залишилися з батьком. Він почав часто хворіти, а згодом і зовсім занедужав і не міг навіть ходити. Так він і помер. А ми підросли залишилися з тіткою, тата рідною сестрою і переїхали сюди. Брат недавно літав у Америку на декілька днів, якраз пару днів тому було 12 років з того часу як померла мама, а через три місяці 11 років, як помер батько. Ось так ми й залишилися одні. Рідна тітка , як мама, а її чоловік як тато. Хоча, мама була дуже хорошою та щирою . І її ми ніколи не забудемо.
- Вибач, я не знала , що все так погано. Я думала про таке тільки у книжках пишуть. - Зі сльозами на очах сказала дівчина.
- Нічого, тепер у мене є ти, і ти завжди будеш поруч.
- Так , коханий, я тебе ніколи не покину.
Арсен почав цілувати та обіймати дівчину.
- Це означає що, у тебе є брат? А йому скільки років?
- На два роки молодший від мене , йому 17.
- Ооо, я придумала. Давай мою подругу познайомимо з ним. Вона якраз немає хлопця і симпатична дуже. А твій брат немає дівчини?
Ні, немає. А хороша ідея. Але давай трішки пізніше, тому що, він зараз трішки не в собі. Лише прилетів з Америки і весь час засмучений і думає про когось . Хах, ніби закоханий.
- Ну добре, але це ми мусимо зробити. Мені здається вони будуть хорошою парою.- Подумала собі Агата.
Віра в той час вже готувалася до сну. Вкладаючись у тепле ліжко, вона ж звичайно як завжди думала про нього. Про хлопця своєї мрії, який подарував їй відкрите небо та цілу ніч. Який так і залишився для неї лише спогадом.