Ідеальне перше побачення

Цей ранок почався прекрасно. Цілу ніч Віра думала про свого нового знайомого, з яким сьогодні мала іти на побачення. Очі дівчини були наповнені коханням і щастям. 
По дорозі у коледж вона мріяла зустріти Адама . Так і сталося. 
Виходячи з машини, на подвір'ї закладу на неї чекав хлопець з запашною кавою.
- Доброго ранку, красуне! Це тобі, вибач що холодна, я вже досить давно чекаю на тебе. - Протягуючи каву дівчині , промовив Адам.
- Привіт! Спасибі, не варто було так турбуватися. - з посмішкою відповіла Вірочка.
- Як пройшов твій ранок, прекрасна незнайомко?
- Чудово , а твій? - закоханими очима запитала вона.
- Завдяки тобі - прекрасно та щасливо.
- Ну що ж , ходімо, скоро почнеться пара.
- Ти не забула, що сьогодні ми маємо йти на прогулянку?
- Ні, я все пам'ятаю і постараюся встигнути виконати всі свої справи.
- Я буду дуже радий та вдячний за прекрасний, вечірній відпочинок!- Взявши за руку дівчину, прошепотів Адам.
А Віра лише усміхнулася у відповідь.
Їхню ранкову розмову перервала Агата. 
- Привітик , я вам не заважаю?
- Привіт, дорогенька, ні звичайно, ми вже завершуємо. - Обіймаючи, промовила Віра.
- Привіт, ні, я вже піду напевне, побачимося на парі. - сказав Адам.
- Ну біжи- біжи. Відповіла Агата.
- Ще раз спасибі за каву. - тремтливим голосом промовила Віра.
- Огоо, він вже й тобі каву приносить? Нічого собі. Я дуже рада за тебе, подруго.
- Ти не уявляєш, як мені ніяково. Він мені так подобається і я боюся щось зробити не так, щоб нічого не зіпсувати. - відповіла Віра.
- Ей , ти чого, все буде класно. До речі в чому сьогодні підеш вдягнута ?
- Я не думала ще. Але треба вдягнути щось дуже гарне, щоб сподобатися йому.
- Нічого, після коледжу підемо по магазинах і щось підшукаємо .
- Дуже дякую тобі за підтримку, моя найкраща подруго. Люблю тебе. - з усмішкою промовила дівчина .
- І я тебе люблю, найкраща моя. Побіжимо, бо нам ще потрібно підготуватися до заняття. - спішучи, сказала Агата.

Після занять дівчата з хорошим настроєм та успішним завершенням ще одного дня у коледжі, побігли по магазинах.
- Агато, я не знаю, чи мені підійде це плаття? Мені здається я в ньому кумедна .
- Так, ти права, давай приміряємо щось інше, більш яскравіше.
- Ось це? 
- Тааак, це ідеальний варіант для тебе. Воно ідеально підходить тобі. Ти виглядаєш неперевшено.
- Серйозно? Як думаєш, йому сподобається?
- Ну звичайно, ти ж у мене найгарніша.
- Біжимо, нас потрібно купити ще туфлі...
Коли дівчата зробили покупки, вирішили з'їсти морозиво.
- Ходімо ,Вірочко. Потрібно трішки повеселитися..

Ось і настав довгоочікуваний момент. Ще мить - і красуня Віра зустрінеться з своїм новим коханням - Адамом. Виглядає вона просто неперевершено. 
Золотисте, хвилясте волосся ніжно розляглося по спині.Губи, нафарбовані червною , неначе кров помадою. Тонку талію дівчини облягає червоне плаття з великим вирізом на спині, а її чудові ніжки обуті у шикарні чорні туфлі на високих підборах. На руках - ніжні брослети , а на пальцях- перстні. Тримаючи в руках чорну маленьку сумочку, дівчина з нетерпінням чекала на дзвінок хлопця.
- Красуне, я вже біля тебе, виходи!
О боже, як я хвилююся, що мені говорити ? Як себе вести? Як сидіти? Що запитувати чи взагалі мовчати? - перед виходом із дому панікувала Віра.
Під вікном на неї чекала шикарна біла машина, з прекрасним хлопцем, який був одягнений якраз підходяще для дівчини. Чорні туфлі, біла сорочка, годинник на руці та чорні джинси.
О, Боже , як вони шикарно сидять на ньому, думала собі дівчина.
- Вав, прекрасна незнайомко, ти блискуче виглядаєш. Це тобі, протягуючи великий букет червоних троянд та відкриваючи двері машини, сказав Адам.
- Спасибі, мені дуже приємно. Як ти дізнався , що це мої улюблені квіти?
- Вірочко , я знаю все, що мені потрібно, з брутальною посмішкою промовив хлопець, закриваючи двері машини.
- Куди поїдемо?
- У мене для тебе сюрприз, але для цього потрібно закрити очі. Я зав'яжу їх тобі стрічкою. - ніжно промовив Адам.
По дорозі дівчина мовчала і думала , що ж на неї чекає і чи це позитивне, чи негативне. Куди він її везе? Що він з нею буде робити? І так до того часу, поки вони не приїхали на призначене місце.
- Ну все, красуне , ми приїхали , але очі не відкривай. Нам ще потрібно трішки пройти.
Хлопець відкрив двері машини та легко за руку вивів дівчину. Тримаючи її за долоні, вони вийшли аж на дах ,
десятиповерховї будівлі. 
- Ну все, ми прийшли, сподіваюся тобі сподобається, відкривай очі.
Дівчина розв'язала стрічку, відкрила очі, і побачила те, про що пишуть у книжках найромантичніших історій.
Серед даху стояв столик на двох, гарячим полум'ям горіли свічки , стояло вино та грала тиха , романтична музика.
- Це прекрасно. Яяя... я в захваті, як це романтично, спасибі тобі. Мені дуже подобається. - з захопленням промовила Віра.
- Я дуже щасливий що тобі подобається. - прошепотів хлопець на вушко Вірі.
Ну що, тоді прошу до столу.
Зорі освічували їхню чудову вечерю та доповнювали романтичну атмосферу їхнього вечора.
Вони дивилися один на одного такими закоханими очима. Серце Віри просто стукало раз у раз.
Адам з посмішкою дивився на неї і просто любувався нею.
- Ти прекрасна , раз у раз повторював хлопець дивлячись у вічі дівчині.
Віра лише посміхалася йому і очима давала зрозуміти, що він їй дуже подобається.
- Спасибі тобі за прекрасний вечір. Ти зробив його незабутнім та чудовим. - прошепотіла дівчина.
Адам підійшов до дівчини і промовив: - це буде нашим ідеальним побаченням. А давай прогуляємося по вечірньому місту?
- Давай! Я дуже люблю прогулянки, особливо вечірні та у приємній компанії.
- Сподіваюся, що я приємна для тебе компанія. 
- Ходімо Адаме, з усмішкою взяла за руку Віра хлопця .
Вони гуляли по місту, по парку розмовляючи на різні теми. Виявляється у них багато спільного та є про що поговорити. На закінчення вечора хлопець привіз дівчину додому.
- Давай завтра знову зустрінемося? - Наполегливо сказав хлопець.
- Я подумаю. - З загадкою промовила Віра, виходячи з машини.
Хлопець взяв її за руку та притулив до себе ,поцілувавши її солодкі губи.
- У тебе немає права мені відмовити. Я ображуся!!!
- Ну добре, я згодна.
- Тоді до завтра , моя красунечко, і солодких тобі снів,- поцілувавши ще раз на прощання, сказав Адам.