Щасливий збіг обставин

- Доброго ранку, таточку!
- Доброго ранку ,донечко, як спалося? 
- Добре, тільки правда трішки жарко було. Але це дрібнички. Ти зможеш відвезти мене у коледж ?
- Так, звичайно, снідай і я тебе відвезу.
- Люблю тебе рідненький. А мама ще не прокинулася?
- Мама вже поїхала на роботу, у неї сьогодні важливий день.
- Ну зрозуміло, давай ввечері замовимо піццу і подивимося фільм у трьох ?
-Давай, це чудова ідея. Доїдай швидко і поїхали, ти запізнюєшся.
Все таточку, побігли. Закидаючи сумку на плече, підбігаючи сказала, квапливо Вірочка.
Під'їжджаючи до коледжу донька ще раз нагадала батькові, що сьогодні у них " Вечір кіно" і вибігла з машини.
- До вечора, доню!
- Гарного дня, таточку!
Біля вхідних дверей на дівчину вже чекала її найкраща подруга Агата!
- Привіт дорогенька, ти чому запізнюєшся? Побігли, скоро дзвінок! Привітно зустріла Віру подруга.
- Привіт люба! Вибач, заговорилися за сніданком з батьком. Цілуючи в щічку і обіймаючи Агату , промовила дівчина.
- У мене для тебе є така історія, ти будеш здивована чути це від мене.
- Вав, я сподіваюся що вона про якогось юнака, з яким ти познайомилася?
- Так, ти вгадала, але не зовсім.Йдучи по коридору розказувала Віра.
- Вчора ввечері я сиділа і дивилася на небо. В парку, на нашому місці. І до мене підійшов дуже гарний і привітний хлопець. Ну ми почали говорити, познайомилися. Я навіть з хвилювання забула запитати його ім'я, аж поки він сам не сказав. Мені так соромно за такий вчинок. Але саме гірше те, що ми більше ніколи не побачимося... Зі смутком в очах сказала Віра.
- Тобто? Чому? Він не пропонував зустрітися?
- В тому й річ, що пропонував і зустрітися і провести додому. А я почала говорити якусь маячню і втекла додому. Незнаю що зі мною сталося, але я пішла. Аж потім я пожаліла про це.
- Ей, ти чого? Не переживай, ви ще обов'язково зустрінетися, обнімаючи подругу промовила Агата. Ходімо на пару, до нас сьогодні мають перевести новенького, можливо він без дівчини і ми тебе ним відволічемо.
- Агата я тебе люблю, ти як завжди, вмієш підтримати. Ходімо.
Прийшовши в клас, дівчата сіли за парту, яка була трішки дальше від викладацької трибуни, але й не дуже близько до заднього ряду.
В клас зайшли ректор та куратор.
- Доброго дня, дорогі студенти, хочу представити вам вашого нового одногрупника - Адама. Сподіваюся ви подружитеся з ним. З приємною усмішкою на устах та сивиною на голові промовив ректор - Степан Васильович.
- Адам, займи будь- яке вільне місце. Промовив куратор Іван Казимирович.
- О нііііі, не може бути. Я така щаслива . Сказала собі Віра і вирішила поділитися з подругою.
- Агато, прошепотіла дівчина, це той самий Адам, з яким я вчора познайомилася в парку. Як? Він тут опинився? Як мені себе вести? Скажи щось?
- Нічого собі, а він симпатичний. Дурненька, не хвилюйся, ти що. Все буде добре, він буде з тобою спілкуватися. Тільки ти не тікай більше і не говори маячні. Трішки з насмішкою і підколом промовила Агата.
- Я постраюся, але ти ж знаєш, як я можу себе повести. Схвильовано і почервонівши сказала Віра.
- Все, зачекай закінчення пар і тоді поговоримо про це.Сказала Агата...
О Боже, я думала ці пари ніколи не закінчуться, йдемо перекусимо , сказала Агата до Віри. 
- Йдемо я так зголодніла , що готова слова з'їсти.
- Привіт Віра! Я вже думав ми не зустрінемося. Наздогнавши дівчат промовив Адам.
- Привіт, ну як бачиш зустрілися. Доречі, познайомся, це моя подруга Агата.
- Агата - це Адам. Представила одне одному Віра .
- приємно познайомитись сказала Агата - взаємно, промовив Адам. 
- Вірочко, я йду візьму нам щось поїсти, а ти наздоганяй. Вирішила залишити на одинці подруга, двох закоханих, але розгублених людей.
-Ну добре. Я зараз наздожену. Промовила Віра.
- Моя пропозиція в силі, давай погуляємо ? Сказав хлопець.
- Я подумаю , але не сьогодні. В мене плани на вечір. І я не хочу їх відміняти. З легкістю сказала дівчина.
- Ну тоді давай, тоді коли тобі вийде. Наприклад, завтра. На завтра я сподіваюся у тебе немає планів?
- Ні, на завтра немає.
- Ну ось і вирішили. Завтра о 20.00 я заїду по тебе. З усмішкою промовив Адам.Але... у мене немає твого номера.
Запишеш?
- Ну давай.
- Дуже дякую, ну тоді до завтра? Гарного вечора! Радісний та щасливий побіг хлопець.
- Дякую, тоді також, у слід йому прошепотіла Віра. З посмішкою на устах та сяйвом у очах.
- Ура! Агата! Це сталося, я погодилася і ми завтра йдемо гуляти ! Я така щаслива!
- Я дуже за тебе рада! Ти молодець!  Дуже сильно та щиро обійнявши дівчину сказала Агата.
- Ходімо додому, на мене батьки чекають, у нас сьогодні "Вечір кіно". Ааа... Я така щаслива.  З підприжками та симпатією поки, прийшла Віра додому. 
Мама з татом вже чекали на неї замовивши піццу і включивши улюблений фільм їхньої дружньої сім'ї - "HоІlуwood".
Так, сім'я була сучасною та заможною, вони могли собі дозволити піти у кінотеатр або театр, але полюбляючи атмосферу дому та оточення людей, які поруч залишалися завжди дома перед телевізором всі разом, за переглядом фільму.