Глава - 5

 - Кирило ? - розгублено дивлюсь на хлопця. Закриваю рот пальцями. Це що на мене так шампанське подіяло ? Чи ось ця романтична атмосфера ? Я ж ненавиджу його, чи вже ні ? В останнє такі відчуття у мене були, коли я бачила його в університеті, до того як він почав знущатись наді мною. Ці метелики в животі, дивне тепло, невже я й досі його люблю. Можливо це він так жартує, знову знущається з мене та моїх почуттів. 

 - Оля, я давно хотів тобі зізнатись... - що ? Ні, це якийсь сон. - я закоханий в тебе. - все, я завмерла. Він зараз говорить правду. - Оль... - ніжно бере мене за руки, а я не знаю що відповісти, в голові лише питання. 

 - Але ж... ти ненавидів мене. 

 - Ненавидів ? Смієшся ? Я був закоханий в тебе ще з першого курсу, тільки от ти постійно уникала мене. - хмурюсь я. Можливо це зі сторони так і виглядало, але я просто не хотіла залишатись з ним на одинці, він вічно знаходив якийсь недолік у мені. А мені так було боляче це чути. 

 - То хочеш сказати, от ті знущання били твоїм способом залицяння ? 

 - Які ще знущання ? - ну так, вдавай що нічого не було. 

 - Підніжка, зауваження до мого зовнішнього вигляду, постійні насмішки. - загинаю пальці, перераховувати все що накипіло. 

 - Підніжка ? То була звичайна випадковість, я ж тоді попросив вибачення. - якось занадто здивувався Кирило. 

 - Ага, перепрошував, сказавши що я незграба. - пирхаю я. - таке собі вибачення.  

 - Не пам'ятаю я такого. А що до зауважень, я те все говорив, щоб хоч якось зачепити тебе, ти ж тоді була з Богданом. Мені було боляче.

 - Я не зустрічалась з Богданом, він навіть мені не подобався. 

 - Але ж коли я кликав тебе на побачення, ти відмовляла. - я зависла, бо не погляд пригадати коли саме він кликав мене на побачення й чому саме я відмовила. 

 - Коли ? 

 - Цю дату я записав в календарі, четверте грудня, я кликав тебе у кіно, а ти таку дивну відмазку знайшла, я відразу зрозумів що я тобі не подобаюсь. - погано пам'ятаю той день. Мама подзвонила після обіду, сказала що моя маленька Тося померла. Ця кішка прожила зі мною тринадцять років, це була частинка мене. Тому я йому відмовила, але якщо чесно я навіть не сприйняла його слова як запрошення на побачення, він щось сказав чи не хочу я піти з ним й друзями у кіно. 

 - В мене померла кішка, з якою я прожила усе своє свідоме життя. Тоді мені було погано. 

 - Я думав ти це вигадала. Але ж потім ти пішла з Богданом на те саме кіно, на яке я тебе запрошував. Він почав вихвалятись на перерві, як ви гуляли, тримались за руки, цілувались, й все у мене зірвало дах, я ревнував тебе, а потім взагалі перевівся в інший університет. Не міг дивитися як ти зустрічаєшся з іншими. - ого, такого я точно не очікувала почути. 

 - Ми не цілувались, та й за руки не тримались. Богдан все вигадав. Кирило, я не знала що це через мене, але ж ми могли просто все обговорити, ще тоді. Бо я була закохана у тебе, весь цей час. Й тільки зараз зрозуміла що й досі закохана в тебе. 

 - Кохаєш... - злегка усміхається, охоплює мою талію, притягує до себе, - які ми були дурні. - шепоче у губи, ніжно цілує. Я відповідаю, охоплюю його голову руками, пальцями зариваюсь у волосся. 

 - З Новим роком до речі. - не думала що моє бажання здійсниться як тільки стихнуть куранти. 

 - З Новим роком Олю. - він знову цілує мене. 

Через страх бути висміяною, чи здатися наївною, дурною, я не зізналась у своїх почуттях. Ходила всі ці роки, думаючи що він мене ненавидить, змушувала себе ненавидіти його, хоча це було легко. Він же поводився як козел.

 - Маю тобі зізнатись. - заговорив він після затяжного поцілунку. - наші друзі не приїхали, бо я їх попросив. - округлюю очі, з усієї сили б'ю його в плече. - й зв'язок я теж заглушив, боявся що ти втечеш. 

 - Кирило, ну ти й козел. - б'ю ще раз. Він ловить мене за руку, й знову цілує мене. 

 - Світло ти теж вимкнув й снігу насипав ? 

 - Ні, це допомога діда Мороза. - регоче стискаючи мене в обіймах. 

Слідуйте за своєю мрією, не дивлячись ні на що. Не залежно від того старий ти чи молодий, ви повинні реалізувати ваші найсміливіші мрії. Не бійтеся мріяти, загадуйте бажання, дійте й все обов'язково збудеться. 

Дякую вам що були зі мною. Чекаю ваших реакцій))) 

З любов'ю в серці, ваша Фредеріка Фома)))