9. Vanilla Cream

Коли переживаєш дежавю, на якусь мить здається, що поїхав дах. Зі мною щось схоже: стеля знову падає, як тоді у Зорівці. Тільки цього разу не поруч, а мені на голову. І не фрагмент, а цілком. Не можу зібрати думки до купи, вони розлетілися на друзки, як тітчині сервізи з креденсу.

Механічно надраюю кросівки зубною щіткою, перебираю холодильник. Чищу робочий стіл на комп’ютері. А тоді дзвонить Христя, найкраща жінка в моєму житті, нагадує, що ми домовлялися про посиденьки, і я не перевдягаючись мчу до неї в обійми.

 – Він мене зрадив, – реву, щойно ми вмощуємось на дивані з величезним кошиком шоколадних цукерок. – Із партнеркою!

 – Я впевнена, це сталося лише раз, – Христя підсовує коробку з носовичками і наливає у склянку крижаної води. – І більше ніколи не повториться…

 – Вона вагітна! – реву ще дужче і між риданнями осушую дві склянки поспіль.

Христя робить квадратні очі.

 – То вони що, тепер одружаться?

 – Ні, – схлипую. Вмощую голову в подруги на колінах. Тепер сльози затікають не в рот, а у вуха. – Сказав, що буде підтримувати тільки матеріально і що на нас це ніяк не вплине.

Христя обережно змахує мені сльози з щік.

 – То може, й правда? Ну що поробиш, такі вони велелюбні, ці творчі…

 – Може й правда, – підводжуся. Вдивляюся у лагідні очі подруги, відчуваю, як у голові трохи розвиднюється. – То що, хай приїжджає?

 – Хай приїжджає.

Хвиля вдячності до подруги затоплює груди. А шлунок урчить. Хапаю цукерку, пхаю до рота, згадую про батьків. Звісно, казати їм необов’язково, але…

 – Але я його знаю! – сльози знову виприскують з очей, і цукерка стає гірка. – Він не обмежиться «тільки фінансами»! Він піде з нею до лікарів, потім захоче супроводжувати її на пологах, а тоді полюбить те дитя всім серцем і в кращому випадку житиме на дві родини! А в гіршому, захоче з нею одружитися, бо сім’я для нього – святе!!!

Христя притискає мене до себе. Заливаю слізьми її пухнастий светр відтінку Vanilla Cream і визнаю: я пас. Як би прогресивно я не ставилася до стосунків, конкуренції з дитиною мені не витримати.

 – Я все скасую?

 – Скасовуй, – Христя гладить мене по голові. Я поки що не усвідомлюю, наскільки тепер зміниться моє життя, але поруч із подругою ця безвість не така страшна. Лишаюсь у неї відмокати у пінній ванні та переглядати усі частини «Щоденників Бріджит Джонс».