4

Стояла неподалік від столу, який знаходився біля вхідних дверей будинку. Відразу не змогла зрозуміти, що відбувається, як вона знову опинилася на своєму вчорашньому дні народженні. Відчула, як її ноги самі почали крокувати вперед, в руці відразу помітила жовту троянду, яка врізалася своїми гострими шипами в її маленьку долоню, з якої стікала кров на землю. Вона сильно здивувалася, бо зовсім не відчула болю. Хотіла зупинитися, але не могла керувати своїм тілом.

Знову стояла навпроти й знову дивилася на пакунок подарований дядьком. Вона відразу згадала, що мало відбутися далі, тому повернула голову вліво, щоб встигнути побачити хто її вхопить за руку й почне тягнути, але нічого не відбулося. Витягнула руку з трояндою вперед й вмить відчула сильний удар по спині. 

Відкрила очі. Злякалася того що побачила. Вона знаходилася на висоті п'яти метрів над своїм тілом, чітко бачачи себе зі сторони. Поглянувши назад побачила істоту, яка розмахувала крилами зависнувши на одному місці й тримаючи витягнуту ліву руку з розвинутими пазурами. 

Андріана відразу зрозуміла, що істота тримає її тіло в повітрі й хоче їй дещо розповісти або показати, інакше для чого вона повернула її на день народження, на те саме місце?!

Істота витягнула іншу руку наперед дівчини, показуючи гострим пазуром, куди їй потрібно дивитися. Адріана не хотіла більше опиратися, відразу відвела погляд від неї й уважно почала спостерігати за подіями.

Вона відразу побачила своє тіло, яке й надалі стояло біля столу з трояндою в руці. Здивувалася тому, як до її тіла непомітно підійшов один з хлопчиків, який також прийшов на її день народження. Він швидко підійшов до столу вхопивши з нього пакунок подарований дядьком й хотів почати бігти. Але тіло Андріани відразу зреагувало на його дії, швидко вхопивши за плече, зупиняючи. Хлопець розвернувся до неї обличчям й штовхнув вільною рукою її в сторону столу.

Андріана бачила, як її тіло, немов навмисно полетіло правою стороною голови об кут столу, а потім непорушно впало на землю, яка відразу навкруги тіла дівчини, почала змінювати звичне забарвлення на темно-червоний колір.

Відвела свій погляд від лежачого тіла в сторону істоти, пошепки промовивши:

- Я померла?! 

Істота хитнула головою заперечивши, потім підняла ліву руку пазурами вгору, поглянувши на небо, а потім знову на дівчину й повільно почала наближатися до неї. 

В правій руці відкривши пазурі, істота вручила їй того самого янгола, який дістався їй в подарунок від її покійної бабусі.

Андріана поглянула на янгола, та знову запитала істоту:

- Вона хоче зустрітися зі мною? А ти її посланник?

Істота обережно вхопила дівчину пазурами й махнувши крилами полетіла ближче до неба.