РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ „ДАРУНОК ОСЕНІ”

Синє небо хмари затягли,

Вітер листя із дерев зриває.

Вже спішать на землю холоди,

І птахи у вирій відлітають.

Впевненою, гордою ходою

Осінь йде полями та лісами.

Щедрий урожай несе з собою.

Все всипає золотом яскравим.

Час від часу дощ на землю ллє,

То як туга за пройдешнім літом.

Що назавжди в пам’ять відійде,

І не зможе більш землі зігріти.

Не повернеш днів отих назад,

Що уже у вічність відійшли.

Поспіша на землю листопад,

з ним біжать невпинно холоди.

Дивно з нами грається життя,

Інколи – жорстоко і безжально.

Тільки в серці щире почуття

Тиху пісню нам співа печально.

І тоді нам хочеться туди,

Де ми можем виплакати горе.

Ми йдемо у парки чи сади,

Ми йдемо поближче до природи.

Травень вже півроку як пройшов.

А у серці біль все не вщухає.

І кудись би вже побіг, пішов…

Та куди? - Андрій цього не знає.

І розрада в нього лиш одна –

Річка, що у парку протікає.

Його тихо слухає вона

Й тиху пісню в відповідь співає.

І вона про нього знає все.

Як зустрів в житті своїм любов,

Як утратив в день один усе,

Як шукав, та так і не знайшов.

Звично він крокує по алеї.

В далині видніється місток.

Він іде і думає про неї.

А повз нього проліта листок.

Він іде, а подумки – витає.

У далекім тім травневім дні.

Мріє він про зустріч і не знає,

Що вона прийде. І не вві сні.

Що вона ось-ось уже настане,

Тільки б не проґавити її.

І у серці вогник полум’яний

Запалає знову, як тоді.

Підійшов поволі до містка,

Унизу води почув дзюрчання.

Але, що це? Чи осінній жарт?

Ні! Йому на зустріч йде Кохання!

Серце стрепенулось в хвилюванні

Очі вірити самі собі не хочуть.

Та йому назустріч йде кохана,

Ось уже її блакитні очі.

Сам підбіг. Невже це все насправді?

Може все це сон або ведіння?

Але поряд з ним стоїть Наталя!

І немає більше в нім терпіння.

І у ніжнім поцілунку щирім

Їх вуста зустрілися, з’єднались.

І нарешті, досягнувши миру,

Їх серця навіки поєднались!

Хоч любов порівнюють з весною,

Не лише весна дарунки носить,

Разом з золотавою красою

Інколи нам їх дарує осінь…