Оновлення 5

Ось і все. Справи було завершено. Можна було збиратися і їхати додому, тільки Леся не знала як сказати  про це Захару. Він наче і не збирався її відпускати. Розповідав про плани на майбутнє, сказав, що хоче скопати кілька грядок під зелень, як тільки рука дозволить, бо шкода, що земля пропадає. Що з осені віддасть Максима до школи, а Мирославу в садочок в сусідньому селі, а сам буде шукати роботу. Можливо в тій самій школі, там, казали, вчителі потрібні, а у нього ж праця і фізика в дипломі, та й інформатику він може викладати…  От Леся і надумала залишитися до наступного вечора - на роботу їй тільки в понеділок, а що самій вдома робити? А якщо раптом щось не так піде, то і ранковий поїзд є.

Вечір був затишний. Сходили всі разом до автолавки, що навідувалась у Степанівку тричі на тиждень, оскільки магазину тут не було. Купили борошна і дріжджів для хлібопічки.  Потім  клеїли наліпки у новій книжці.

Цього вечора Леся не відмовилась від миття. Коли  вода, залишена на сонці, нагрілася, вона взяла із шафи мамин старенький халатик з коротким рукавом і пішла у літню душову. Потім милися всі по черзі, а Леся накривала на стіл. Діти крутилися коло неї, але  ніхто наче й не помічав її плям. 

— Вони дійсно цього не бачать, бо їм це не важливо, - пояснив Захар. 

— А тобі? 

— А мені й поготів. Я хочу дивитися в твої очі.

Коли діти поснули, Леся з завмиранням серця чекала: прийде, чи ні? Прийшов. І до ранку не випустив з обіймів. 

Вранішній поїзд Леся проспала. А далі був день, повний звичайних клопотів, саме таких, як вона завжди мріяла. І відчуття завмирання серця, коли згадувалась минула  ніч. 

***

Додому Леся повернулась коли смеркалося. Ледь увійшла в квартиру, як почула дзвінок. Поки відшукувала телефон у сумці, не мала сумніву - дзвонить Захар, хоче переконатися, що вона доїхала без проблем. Не витримав, напевно. А вона ж сама обіцяла йому подзвонити. 

Однак на екрані засвітився незнайомий номер. Серце Лесине застигло від жаху - боялася вона несподіваних новин з незнайомих номерів. Пальці тремтіли коли вона відповідала на виклик. А в душі готувалася почути найстрашніше. 

І раптом почула рідний голос:

— Лесько! Я вдома! В Україні! Мене щойно обміняли!

В наступну мить змарніле Ромкове обличчя з’явилося на екрані, і Леся теж включила відеозв’язок. А потім сіла в передпокої на підлогу і заревіла, дивлячись на брата.

Пізніше вона дзвонила батькові, хоча раніше сама ніколи цього не робила, завжди чекала поки зателефонує він. Потім розмовляла з  мамою і Настею. І нарешті згадала, що обіцяла подзвонити Захару. 

На дзвінок він відповів відразу. Так, наче тримав телефон у руці. Побачивши його обличчя, Леся зрозуміла, що, певно, так і було. Чекав, а сам подзвонити не наважувався, бо вже намислив собі такого, що їй ніколи б і на думку не спало. А тільки глянув на неї, відразу запитав:

— Що?! Що сталося?

Леся плакала і сміялася, розповідала, що брат знайшовся і тепер в безпеці, що батько приїде у відпустку і мама з Настею незабаром повернуться. Казала, що зовсім не забула про нього, як він собі вигадав, а просто телефон був зайнятий, бо мусила повідомити всім останні новини. Зате тепер всі знають, що у неї є наречений, а коли з’їдуться, вона його всім представить.

— Е, Лесю, чекай! - зупинив її Захар. -  Не позбавляй мене чоловічих прав. Дозволь хоч запитати: ти згодна вийти за мене заміж? 

— А хіба я вже не погодилась? - здивувалася вона.

— От і добре. Тоді,  як всі з’їдуться, відразу і одружимось. 

Надворі панувала липнева ніч, а у вікно дивився повний Місяць.

Маленький епілог

Першими додому повернулися мама з Настею і Інескою, а потім і Романа відпустили доліковуватися у рідному місті. 

Майже кожен вечір Леся тепер їздила в Семенівку.  Поверталася зранку, йшла на роботу, а ввечері знову поспішала на вокзал. Захар завжди зустрічав її на станції. Примочки з димексидом виявилися напрочуд ефективними. За кілька тижнів скалки, що сиділи у нього глибоко під шкірою, самі вилізли назовні, а ранки від них загоїлись без будь-якого антибіотику.  Коли Захар розповів своєму лікарю, що саме йому допомогло, і хто те лікування призначив, той лише презирливо піджав губи. 

Коли батько повідомив, що їде у відпустку, Леся взяла з собою Настю і пішла купувати весільне вбрання. І ось там, в примірочній,  на них обох чекав справжній шок. 

Сукню собі Леся вибрала без рукавів, з відкритими плечима. Вирішила, нехай хоч цілий тюбик тонального крему вимаже, але виглядати буде так, як завжди мріяла. Але коли попросила Настю защипнути змійку на спині, та раптом зупинилася, наче зависла.

— Що вже не так? - запитала Леся. Сукня їй дуже подобалась, міняти її на іншу не хотілося.

— Лесюню, - сказала братова пошепки. - Твої плями… Їх більше немає.

І дійсно, Леся і сама  тепер бачила в дзеркалі: її спина і плечі були, хоч і бліді, але забарвлені рівномірно. 

— Настуню, - так же тихо попросила Леся. - Тут, в сусідньому домі є аптека. А купи-но мені тест на вагітність…

Примітка автора: 

Причина виникнення вітіліго достеменно невідома. Тому і лікування стопроцентно ефективного від нього не існує. Однак інколи спостерігаються випадки повного, або майже повного самостійного зцілення. Ті, що доводилось бачити мені, були пов'язані зі зміною гормонального фону у жінок під час статевого дозрівання або вагітності. 

А якщо раптом хтось надумає користуватися димексидом, не забувайте, що його треба розводити водою, інакше на шкірі з'явиться опік.

***

Від автора

Любі читачі. Якщо вам сподобалась ця книга, прошу поставити їй вподобайку. Для вас це не складно, а для мене має величезне значення. Також  я залюбки поспілкуюсь з вами в коментарях. А всіх, хто завітав до мене вперше, запрошую підписатися на мою сторінку.