Оновлення 5

Ось і все. Справи було завершено. Можна було збиратися і їхати додому, тільки Леся не знала як сказати  про це Захару. Він наче і не збирався її відпускати. Розповідав про плани на майбутнє, сказав, що хоче скопати кілька грядок під зелень, як тільки рука дозволить, бо шкода, що земля пропадає. Що з осені віддасть Максима до школи, а Мирославу в садочок в сусідньому селі, а сам буде шукати роботу. Можливо в тій самій школі, там, казали, вчителі потрібні, а у нього ж праця і фізика в дипломі, та й інформатику він може викладати…  От Леся і надумала залишитися до наступного вечора - на роботу їй тільки в понеділок, а що самій вдома робити? А якщо раптом щось не так піде, то і ранковий поїзд є.
Вечір був затишний. Сходили всі разом до автолавки, що навідувалась у Степанівку тричі на тиждень, оскільки магазину тут не було. Купили борошна і дріжджів для хлібопічки.  Потім  клеїли наліпки у новій книжці.
Цього вечора Леся не відмовилась від миття. Коли  вода, залишена на сонці, нагрілася, вона взяла із шафи мамин старенький халатик з коротким рукавом і пішла у літню душову. Потім милися всі по черзі, а Леся накривала на стіл. Діти крутилися коло неї, але  ніхто наче й не помічав її плям. 
— Вони дійсно цього не бачать, бо їм це не важливо, - пояснив Захар. 
— А тобі? 
— А мені й поготів. Я хочу дивитися в твої очі.
Коли діти поснули, Леся з завмиранням серця чекала: прийде, чи ні? Прийшов. І до ранку не випустив з обіймів. 
Вранішній поїзд Леся проспала. А далі був день, повний звичайних клопотів, саме таких, як вона завжди мріяла. І відчуття завмирання серця, коли згадувалась минула  ніч. 

***

Додому Леся повернулась коли смеркалося. Ледь увійшла в квартиру, як почула дзвінок. Поки відшукувала телефон у сумці, не мала сумніву - дзвонить Захар, хоче переконатися, що вона доїхала без проблем. Не витримав, напевно. А вона ж сама обіцяла йому подзвонити. 
Однак на екрані засвітився незнайомий номер. Серце Лесине застигло від жаху - боялася вона несподіваних новин з незнайомих номерів. Пальці тремтіли коли вона відповідала на виклик. А в душі готувалася почути найстрашніше. 
І раптом почула рідний голос:
— Лесько! Я вдома! В Україні! Мене щойно обміняли!
В наступну мить змарніле Ромкове обличчя з’явилося на екрані, і Леся теж включила відеозв’язок. А потім сіла в передпокої на підлогу і заревіла, дивлячись на брата.
Пізніше вона дзвонила батькові, хоча раніше сама ніколи цього не робила, завжди чекала поки зателефонує він. Потім розмовляла з  мамою і Настею. І нарешті згадала, що обіцяла подзвонити Захару. 
На дзвінок він відповів відразу. Так, наче тримав телефон у руці. Побачивши його обличчя, Леся зрозуміла, що, певно, так і було. Чекав, а сам подзвонити не наважувався, бо вже намислив собі такого, що їй ніколи б і на думку не спало. А тільки-но глянув на неї, відразу запитав:
— Що?! Що сталося?
Леся плакала і сміялася, розповідала, що брат знайшовся і тепер в безпеці, що батько приїде у відпустку і мама з Настею незабаром повернуться. Казала, що зовсім не забула про нього, як він собі вигадав, а просто телефон був зайнятий, бо мусила повідомити всім останні новини. Зате тепер всі знають, що у неї є наречений, а коли з’їдуться, вона його всім представить.
— Е, Леся, чекай! - зупинив її Захар. -  Не позбавляй мене чоловічих прав. Дозволь хоч запитати: ти згодна вийти за мене заміж? 
— А хіба я вже не погодилась? - здивувалася вона.
— От і добре. Тоді,  як всі з’їдуться, відразу і одружимось. 

Надворі панувала липнева ніч, а у вікно дивився повний Місяць.

Маленький епілог

Першими додому повернулися мама з Настею і Інескою, а потім і Романа відпустили доліковуватися у рідному місті. 
Майже кожен вечір Леся тепер їздила в Семенівку.  Поверталася зранку, йшла на роботу, а ввечері знову поспішала на вокзал. Захар завжди зустрічав її на станції. Примочки з димексидом виявилися напрочуд ефективними. За кілька тижнів скалки, що сиділи у нього глибоко під шкірою, самі вилізли назовні, а ранки від них загоїлись без будь-якого антибіотику.  Коли Захар розповів своєму лікарю, що саме йому допомогло, і хто те лікування призначив, той лише презирливо піджав губи. 
Коли батько повідомив, що їде у відпустку, Леся взяла з собою Настю і пішла купувати весільне вбрання. І ось там, в примірочній,  на них обох чекав справжній шок. 
Сукню Леся вибрала собі без рукавів, з відкритими плечима. Вирішила, нехай хоч цілий тюбик тонального крему вимаже, але виглядати буде так, як завжди мріяла. Але коли попросила Настю защипнути змійку на спині, та раптом зупинилася, наче зависла.
— Що вже не так? - запитала Леся. Сукня їй дуже подобалась, міняти її на іншу не хотілося.
— Лесюню, - сказала братова пошепки. - Твої плями… Їх більше немає. 
І дійсно, Леся і сама  тепер бачила це в дзеркалі. Її спина і плечі були, хоч і бліді, але забарвлені рівномірно. 
— Настуню, - так же тихо попросила Леся. - Тут, в сусідньому домі є аптека. А купи-но мені тест на вагітність…

Примітка: 
Причина виникнення вітіліго достеменно невідома. Тому і лікування стопроцентно ефективного від нього не існує. Однак інколи спостерігаються випадки повного або майже повного самостійного зцілення. Ті, що доводилося бачити мені, були пов’язані зі зміною гормонального фону жінок під час статевого дозрівання або вагітності. 
А якщо раптом хтось надумає користуватися димексидом, не забувайте, що його треба розводити водою, інакше на шкірі з’явиться опік.

Від автора

Любі читачі. Якщо вам сподобалась ця книга, прошу поставити їй вподобайку. Для вас це не складно, а для мене має величезне значення. Також  я залюбки поспілкуюсь з вами в коментах. А всіх, хто завітав до мене вперше запрошую підписатися на мою сторінку.