Розділ 8.

Поки столичні мачо вибиралися на побачення земля покрилася теплими липневими сутінками. Спека помітно спала, і їй на зміну прийшла життєдайна прохолода.

Шлях до річки виявився не надто довгим, особливо якщо їх запросили такі вродливі дівчати.

Наближаючись до вказаного місця зустрічі Артем різко зупинився помічаючи яскраво-червоне полум’я, яке здіймалося дуже високо.

- Там пожежа? – нажахано запитав у Дена, який вже вигадував, як краще приколотися зі свого необізнаного друга.

- Ага, телефонуй 101 поки річка не зайнялася, - кинув глузливо, але потім додав. – Та багаття розпалили. Івана Купала і все таке, - зрештою пояснив Ден заспокоюючи Артема.

Хлопця дратувало, що чорнявий постійно з нього кепкує. Невже не можна нормально відповісти, без вступного колюха?

- І в чому суть цього дійства?

- Ну, як в чому? Традиція така. Вважається, що в цей день вогонь має надзвичайну силу. Як символ Сонця, він очищує землю від всього лихого. Під кінець вечора вся молодь стрибатиме через вогнище. Якщо стрибатиме закохана пара, то не можна відпускати рук один одного, інакше на них чекатиме довга розлука, або розтавання.

- Маячня, - дійшов висновку Артем.

- Згідний, - кивнув Ден. – Але ж весело, хоч і ніхто не вірить в подібні забобони.

Артем точно в таке не вірив. Він був впевнений, що сьогодні в нього буде найкраще в житті побачення з Солею адже дівчина сама його запросила. Хлопець був в приємному передчутті чогось дійсно хвилюючого і не помилився, бо хвилюватися йому прийдеться ще не раз.

Підійшовши ближче до яскравого багаття, хлопці помітили жвавий рух сільської молоді.  Хтось сидів біля вогнища, хтось збився в зграйки і весело щось обговорював. Незнайомі місцеві дівчата взагалі танцювали не зважаючи  на всіх інших. Якийсь хлопець навіть колонки поставив на багажнику автівки, з яких доносилися запальні сучасні хіти. Молодь відривалася на повну. Посередині сільської тусовки красувалося зелене деревце, прикрашене різнобарвними стрічками, яке вважалося отим самим Купалом.

« - Святкування уже не те. Та і молодь зовсім не та, що раніше» - з сумом усвідомив Ден поглядаючи на танцюючих дівчат.

- Не заблукали? – позаду доносився знайомий дівочий голос, від якого хлопці миттю обернули свої голови до джерела звуку.

Соломія та Ірини стояли позаду і широко посміхалися симпатичним столичним парубкам.

На Солі була темно-вишнева сукня до колін, а волосся завите у легкі локони, які м’яким хвилями спадали на плечі і дуже їй  пасували. В руках вона тримала той самий вінок, якого випадково підняв Артем під час їхньої першої зустрічі.

Ірина була без вінка. Світле волосся дівчини було зібране у високу зачіску, а на ній красувався блакитний короткий топ  та джинсові шорти. Дівчата мали приголомшливий вигляд і відкрито цим користувалися. Столичні красені були глибоко вражені образами дівчат і на мить навіть язики поковтали від побаченої краси.

- Ви такі гарні, - не втримався від компліменту Ден розглядаючи кожну красуню по черзі. Виглядало, наче він їх зжерти хоче.

Артем же дивився тільки на Соломію і не міг відірвати очей від зеленоокої мавки.

- Ну що, чим займемося? – запитав Ден переводячи погляд на блонду, яка в цей момент спокусливо дивилася на нього.

- Може, прогуляємось? - запропонувала Ірина не відводячи від Дена очей. Проте Соля різко штовхнула її в бік, щоб вона помовчала.

- Є краща ідея, - промовила Соломія загадково поглядаючи на Артема. – Я ж подобаюся тобі, правда? – запитала прямо в лоб, від чого хлопець мало не розгубився однак вчасно прийшов до тями і відповів ствердне:

- Так, дуже.

- А на побачення зі мною хочеш піти? – хитро примружила очі вкотре дивуючи хлопця своєю прямотою. Він дуже хотів.

- А зараз, хіба не побачення? – здивувався Артем. Він же був впевнений, що Соля його запросила саме для цього.

- Не зовсім. Я хочу зрозуміти наскільки серйозно ти налаштований щодо мене, - її прямота подобалась Артему, але він такого не очікував.

- Я дуже серйозно налаштований. Не розумію до чого ти хилиш?

- От і перевіримо, на що ти готовий заради мене.

- Дивлячись, що ти вигадала, - стенув плечима в очікуванні її забаганок.

- Нічого складного. Я хочу, щоб ти пішов в ліс і зірвав мені квітку папороті. Тільки й всього, - посміхнулася Соломія, а Ден мало не вибухнув від сміху. Погрозливий погляд дівчини його трохи стримав.

- І все?  - підозріло звів брови докупи. - Всього-на-всього квітку? Я думав ти щось нереальне вигадаєш, а тут таке… - Артем навіть трохи розчарувався.

Він вже через вогнище налаштувався стрибати.  Ну квітка то квітка. Як папороть виглядає він, наче, пам’ятав проте квітки щось ніяк пригадати не міг.

Ну і байдуже. Головне папороть відшукати, а там і квітка знайдеться.

І взагалі, дивне в неї бажання. Ще й Ден якогось біса шкіриться і головою хитає. Чорт, якби Артем знав, що Соля так квіти любить, то трохи прорідив би клумбу баби Каті. Хлопець вкотре не подумав і тепер повинен сунути в ліс.