Дарунок купальської ночі

Розділ 7.

Соля відкинула панамку і підняла свою голову натикаючись на пронизливий погляд сірих очей. Дівчина, наче, намагалася просканувати Артема, аби знайти підтвердження щойно сказаним словам Дениса, але не знайшла. Вона знала, що Ден – ще те тріпло, і майже одразу дійшла висновку, що це лише його побрехеньки, проте виду не подала. Дівчині стало навіть цікаво, що ж буде далі. Невже Артем дозволить своєму товаришеві так відверто з нього знущатися?

- Ще одне слово і я втоплю тебе в цьому ставку! – як виявилось, в Артема терпіння теж не залізне. Хлопець так подивився на свого колегу, що аж Соля відчула мороз по шкірі. Проте ненадовго.

Невже, бійка накльовується? О так, сьогодні день обіцяє багато цікавенького і Соля вже готова вмоститися зручніше і споглядати, як два столичні красені будуть товкти один одному писки.

- Це річка, взагалі-то, - огризнувся Денис.

- Мені байдуже де ти будеш годувати риб, - не відступав Артем.

- Ну все-все, - примирливо промовив Ден розуміючи, що перегнув палку. – Не подобається моя версія – будь ласка, - махнув рукою в сторону зацікавленої Солі. – Давай сам.

- Як скажеш! – гнівно кинув Артем переводячи свій погляд на спантеличену дівчину, яка поки не розуміла, до чого тут вона.

- Привіт. Я – Артем, - підійшов до Соломії і різко вхопив за руку. – Прогуляємось, - швидше повідомив, ніж запитав проте реакція дівчини його здивувала.

Вона мовчки піднялася підхоплюючи свою панаму і озираючись на здивованих подруг пішла разом з Артемом. Ден мало слиною не вдавився.

- Я все зрозуміла, - кинула Соля відійшовши на декілька метрів від своєї компанії, яка досі проводжала своїми пильними поглядами цю новоспечену парочку.

- Що саме? – уточнив Артем. Він підозрював, що зрозуміла вона явно не те, що він мав на увазі, тому і перепитав.

- Ти хотів показати Дену, що так само, як і він з легкістю можеш замутити з незнайомою дівкою. Я вгадала? – блимнула зеленими оченятами, пробуджуючи в Артема, якесь дивне хвилювання.

Звісно, все було зовсім не так, як вигадала ця панянка.

- Ні, Соломіє, - хитнув головою хлопець не відриваючи від дівчини проникливого погляду. – Я просто хотів з тобою познайомитися, бо ти мені сподобалась, ось і все, - Артем сам не зрозумів, яку дурницю щойно утнув, але було пізно.

- Невже, Ден правду сказав? Я справді схожа на твою колишню? – з жахом усвідомила дівчина ступаючи крок назад. - Ти точно псих! – відсахнулася від нього Соля.

- Боже, та не псих я! – вигукнув хлопець хапаючись за голову. Зараз він і справді нагадував божевільного. – Ти справді схожа на мою колишню, але тільки трохи, і це зовсім не означає, що в тобі я побачив Юлю. Юля, вона інша зовсім, - Артем намагався виправдатися, але поки що виходило навпаки.

- І що ти хоче від мене? Щоб я тебе втішила?

- Ну чому ти така нестерпна?

- О! Вже нестерпна? А хвилину назад я тобі подобалась! Визначся для початку зі своїми почуттями! Антипікапер бісовий! – гримнула злостиво, розвернулася і помчала до гурту блимаючи п’ятами.

Супер! В них ще нічого не було, а вона вже образилася! А так все чудово починалося…

Артемові не залишилося нічого кращого, як повернутися до їхньої так званої «компанії». На диво цього разу ніхто не реготав з нього. Мабуть, злющої Солі боялися, адже дівчина примчала, наче той ураган. Швидко одягнула своє квітчате плаття і тихо шепнувши щось на вухо своїм подружкам подалася в сторону села.

- Куди це вона? – спантеличено кинув Денис, зиркаючи на блонду.

- Додому пішла, - загадково посміхнулася Іра і додала. – Просила передати Артему, що чекатиме його ввечері на цьому ж місці.

- А мене? – озвався Ден.

- А тебе я почекаю, якщо хочеш? – підморгнула йому симпатична блондинка, від якої він не очікував такого прояву уваги.

- Ми будемо, - кинув Ден штурхаючи свого товариша. – Правда ж?

- Так, будемо, - швидко погодився Артем не повіривши у власне щастя.

****

- Я все одно не розумію, для чого Соля призначила тобі зустріч? – безуспішно шукав логіку Ден у несподіваному вчинку дівчини. Дарма було шукати те, що жінкам не властиве, тільки хлопець все ніяк не здавався мізкуючи на дивані в кімнаті Артема, поки той прасував свою блакитну сорочку.

Столичний красунчик був рішуче налаштований на побачення і ніякий Ден не міг зіпсувати його чудового настрою.

- Я їй сподобався, що тут дивного? - чомусь зараз, Артем, як ніколи був впевнений у своїй вроді і харизмі.

Вона запала на нього проте відшила, для годиться, щоб не розслаблявся. Ігри в неї такі і Артем зовсім не проти з нею пограти.

- Ти погано знаєш Солю, - хитро посміхнувся Денис запідозривши дівчину в чомусь лихому. – Щось тут не чисто.

- Та годі вже! – не витримав безпідставних підозр Артем. – Може вона при світлі соромиться, а вечір для неї буде саме те. Чого ти скиглиш? Тебе ж, наче блонда теж запросила. Давай, шуруй, одягайся. Чи ти в шортах підеш?

- Ну точно не в ідеально випрасуваних штанях і такій же сорочці, - глузливо кинув Ден киваючи на речі товариша, які акуратно висіли на спинці крісла.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше